Молодший син з’явився, коли мені виповнилося 38 років. Нас із ним виписали додому. Вдома ми з чоловіком відсвяткували цю радісну подію. Згодом, ми вирушили до паспортного столу дитини прописувати.
Наша паспортистка, з якою ми були давно знайомі, була у відпустці. На її місці сиділа молода дівчина. Чоловік повідомив їй навіщо ми прийшли. Вона оцінила його поглядом, потім мене і запитала мене:
– А ви хто така? Бабуся чи що?
Я дар мови втратила, навіть не зорієнтувалась, що маю говорити на такі слова. Чоловік засміявся і повідомив паспортистці, що я його дружина, мама нашої дитини і почав заповнювати різні бланки. Паспортистка мовчки дивилася на мене. Чоловік заповнив бланки, я розписалася, де треба, і ми пішли.
Мій настрій був зіпсований надовго. Років у двадцять із невеликим, я теж часто помилялася і, не подумавши, називала вікових мам та татусів бабусями та дідусями. Очевидно, настав час розплачуватись за помилки молодості.
Я прийшла додому і подивилася на дзеркало. Довелося дивитися на себе об’єктивно. У дзеркалі відбивалася не молода красуня, яку хотілося б побачити, а жінка близько 40 років, яка втомилася і стала огряднішою після появи дитини.
Але це був лиш початок. Коли ми з чоловіком десь гуляли з дитиною у нього завжди запитували де мама дитині. От якось ця тема спливала постійно, де б ми не були. Підем до сімейного і маля в черзі хникає. У мене питають де мама. Купуємо взуття з чоловіком, мені кажуть” бабуся відійдіть у татка швидше вийде взути малюка”.
Зрештою, я не витримала і просто після одного такого випадку просто розплакалась. Чоловік дуже здивувався почувши причину моїх сліз. Сказав, що такого, чесно кажучи і не чув. Поглянувши на мене заявив, що я красуня і щоб ні про що не хвилювалась. А потім зробив таке, після чого я ще раз впевнилась в тому, що колись там у молодості зробила єдиний правильний вибір у житті.
Мій чоловік почав відрощувати собі борідку. У нього благородна сивина на скронях і з’явилась така ж у бороді. Дивно, але після цього коли ми вдвох у нього не запитують де мама дитинки.
А я стала спокійніше. Все ж підтримка коханої людини має дуже велике значення.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
Популярні статті
- Кума назвала мене пліткаркою та виставила за двері! Мене! Пліткаркою?! Та я зроду-віку не була ласа до чужих таємниць, я просто не вмію тримати секрети!
- То це я для того батрачила в Італії роки та передавала синову гроші аби тепер для рідного онучка стати пугалом? Ну, свахо, дякую щиро. І невісточці милій доземний уклін. Віддячили, так віддячили
- Кому пощастить 3 лютого: гороскоп для всіх знаків Зодіаку
- Те, що брат оплатив замовлення, не скасовує вчинку його дружини. І колишнього доброго ставлення Наталка нехай не чекає
- Коли я переїхала із сім’єю з нашого рідного міста на Захід нашої країни, ми спочатку жили, як і всі евакуйовані у гуртожитку. Пізніше, ми знайшли з чоловіком роботу і винайняли будинок не далеко від міста, але друзів і знайомих із того гуртожитку у нас багато залишилось. Проте найбільше мене вражає Лариса. Уже майже рік ми знайомі і увесь цей час ця жінка не втомлюється мене дивувати