Ірина не розуміла, як так сталося, що після восьми щасливих років її чоловік Олег почав дратуватися буквально на все. Найбільше — на неї саму. Він повертався додому пізно, швидко вечеряв, бурчав щось під ніс, сідав за комп’ютер і до пізньої ночі грав у ігри. Якщо і дивився на неї, то з таким виразом обличчя, наче вона винна в усіх його проблемах. Щоразу частіше Олег говорив, що переночує у своєї мами.
Одного разу Ірина не витримала й подзвонила до свекрухи:
— Валентино Іванівно, а Олег зараз у вас?
На це Валентина, найсолодшим тоном, відповіла:
— Хороша дружина завжди знає, де її чоловік.
Ірина навіть купила книжку «Як втримати чоловіка». У книгарні для чогось пояснювала касирці, що купує це для подруги. Та лише кинула на неї погляд, повний співчуття.
Книжка виявилася сумнівною. «Як втримати чоловіка»… Ірина міркувала: скільки ж чоловіків треба втримувати, щоб написати цілу книгу? І що, коли вони всі втечуть, де тоді брати нових?
Сто п’ятдесят сторінок порад: створюйте затишок, цікавтеся його справами, будьте ідеальною господинею. Ірина навіть освоїла дріжджове тісто, яке раніше їй зовсім не вдавалося. Але чоловіка це не вразило. Напевно, треба було місити тісто в костюмі балерини. Або ж з’явитися в ньому у квартирі свекрухи.
Спроба жити інтересами Олега завершилася провалом. Ірина з першого разу пройшла рівень в грі, на якому він застряг уже тиждень. Реакція була далека від захоплення.
Якось, замість того щоб купити зимові чоботи, Ірина повернулася додому з великим цуценям.
Подивилася на нього і зрозуміла: усе життя мріяла про собаку. Не про маленького декоративного песика, а про справжнього великого друга.
— Це золотистий ретривер, — сказала жінка, яка продала їй цуценя. — Виросте — буде золотистий! Чемпіонська порода!
Ціна була завищеною, але Ірина погодилася. На руки їй видали документи, де пес значився алапайським чистокровним бульдогом. Телефон продавчині виявився недійсним.
Коли ввечері Олег повернувся додому, його обуренню не було меж.
— Це що за звір? Ти хоч бачила, як він виглядає? І за скільки ти це щастя купила?!
Цуценя, злякавшись голосної розмови, зробило калюжу прямо на підлозі. Олег лише глянув на це і пішов до комп’ютера, явно отримуючи задоволення від того, як розсердив Ірину.
А вранці на нього чекав сюрприз: пес вночі встиг зіпсувати його улюблені кросівки й туфлі.
— Господи, як я взагалі живу з тобою?! — горланив він. — Ти нестерпна! Навіть твоя робота і те, що ти заробляєш більше за мене, дратує! Ти навіть не змогла спадкоємця мені подарувати!
— Але ти ж сам не хотів… — спробувала пояснити Ірина.
— Звісно, не хотів! Які можуть бути діти у такої, як ти?!
Цуценя уважно слухало цю розмову, а потім, вирішивши захистити свою господиню, спробувало цапнути Олега за щиколотку. Це стало останньою краплею. Олег кинув речі в чемодан і грюкнув дверима.
Ірина відчувала, що життя дало тріщину. Але цуценяті це було байдуже. Воно вимагало уваги, їжі й прогулянок. Вона назвала його Грей. Пес ріс швидко, але захисником так і не став. У нього був винятково облизувальний рефлекс, а не кусальний.
Одного вечора, гуляючи з Греєм, Ірина не помітила яму, яку вирили комунальники. Пес впав туди, жалібно заскиглив, і вона, не роздумуючи, стрибнула слідом. Вибратися самостійно було неможливо.
Ірина почала кликати на допомогу. Її почули двоє молодих хлопців у готичному одязі. Вони викликали рятувальників і залишилися чекати.
Рятувальники спершу витягли Грея, який на радощах облизав усіх присутніх. Потім дістали Ірину, що тремтіла від холоду й виглядала як одна велика грудка бруду. Головний рятувальник сердито висловився про комунальників, а Грей у цей час випадково розквасив йому носа, стрибаючи від радощів.
Ірина запросила всіх зайти до її квартири помитися. Рятувальники погодилися, а один із них, Артем, затримався, щоб випити чаю. Під час розмови вони несподівано відчули, як затишно їм разом. Згодом це переросло у щось більше.
Через декілька років у них народилися двоє дітей — Олексій і Ліда. На шкільному уроці, розповідаючи про свою сім’ю, Олексій заявив:
— Наш тато рятує світ! А наша мама працює за комп’ютером!
Ліда додала:
— А наш пес Грей дивиться телевізор! І завжди знає, коли я засмучена.
