Я народилася і живу у місті. Минулого року, коли я була у відпустці, а дочка на канікулах, ми з нею вирушили погостювати до рідних до села на кілька днів. Але вийшло так, що ми там затрималися цілий тиждень, поспішати нам не було куди. Загалом у мене дуже багато родичів із села, з боку обох батьків.
Залишалися ми з ночівлею у моєї тітки. Ми давно не бачилися, тож проговорили з нею майже до ранку. Після сну, за традицією, ми вирушили відвідати решту родичів. Так ось за 3 дні, ми відвідали всіх рідних, тільки залишалося відвідати мою троюрідну сестру.
У сестри є чоловік, звуть Микола. Він трохи цікава людина. Ось чомусь я його ніколи не розуміла зовсім. Ну, не виходить у мене з ним нормального спілкування. У нього своєрідна манера спілкування, а почуття гумору не для всіх. Він навіть друзів через це не мав.
Дочка, я і тітка прийшли в гості до троюрідної сестри. Крім нас у них гостювали ще й інші родичі. Катя для нас накрила чудовий стіл, на ньому стояло багато смаколиків: різні закуски, салати, кілька видів гарячих страв, торт. Ми сиділи за столом і розмовляли.
Я волію їсти ложками чи виделкою. Іноді я навіть їм руками, бо так апетитніше. Ножі за столом не сприймаю тільки якщо особливих випадках, наприклад, коли ходжу в ресторан або кафе.
Ось взяла я собі стегенце. Вже машинально збиралася їсти його руками, але зупинилася, незручно стало перед оточуючими. Тільки-но я потяглася за виделкою, як Микола раптом сказав.
– Як я міг забути? Катя, швидше за принеси для наших міських гостей ножі, а то з однією виделкою їм незручно їсти. І ще щоб витертися, прихопи серветок.
Потім до мене так з усмішкою звернувся.
– Ми з села, можемо і руками поїсти. А ви ж міські, напевно, без вилки та ножа не впораєтеся, ось тільки у нас, на жаль, немає спеціальних ножів. А ще, я вам для десерту принесу чисті ложечки, ви ж не будете, як ми – вже використаними виделками.
Запала тиша. Усі одразу поглянули на мене. Незручно стало дуже. А тут Катя підійшла:
— Олю, що за вигадки? Які тобі ножі? Я розумію, що ти не місцева, але щоб аж так поводитись? Я в тебе на гостині була, так ти руками м’ясо їла і не має у тебе там такого життя, щоб тут цирк влаштовувати.
Сиджу уже геть не розуміючи що тут відбувається а усі хто за столо сидів починають голосно сміятись. Я вийшла ледь стримуючи сльози. Мене ніхто повертати не став.
Наступного дня поїхали додому. Приходив той Микола щось там жартував у своєму стилі, але я з ним не розмовляла вже зовсім.
Але от що цікаво: Катя, сестра моя, не хочче зі мною навіть розмовляти. Сказала що я своєю поведінкою зіпсувала вечір усім.
Головна картинка – pexels.
