Сьогодні преподобного Симеона Стовпника, а також початок церковного новоліття, тобто нового церковного року.
Колись наші пращури початок нового року відзначали навесні, але з прийняттям християнства перенесли початок нового року на осінь, як то було у Візантії.
На церковне новоліття було прийнято дякувати Богові за щедрий врожай та просити Його благословення на рік наступний.
Колись у давнину українці вірили, що Семен проводжав не тільки літо, але й увесь минулий календарний рік. До цього дня намагалися закінчити всі господарські та торговельні угоди; сплатити податки і борги; уперше після літа розпалювали вогонь.
Читайте також: Топ-5 небeзпечних продуктів для сeрця і сyдин
У Києві (приблизно з ХVІ століття), під час великого ярмарку на Контрактовому майдані, пишно проходило «весілля свічки», або Свято свічки.
На Поліссі існувала обрядодія «женити комина». На Семена майстрові люди – шевці, кравці, стельмахи, бондарі, ковалі, влаштовували «засиджини». Вони вносили до хати свій інструментарій і на півгодини бралися за роботу – «засиджували місце», оскільки з жнивами й осінньою сівбою вже впоралися. «Засиджувати» можна було протягом тижня – од Семена і до другої Пречистої (21 вересня).
З цього дня бере свій початок і «старе» бабине літо, яке закінчується на другу Пречисту. Тому спостерігали, якою в цей день буде погода: якщо ясною, то осінь і зима порадують теплом і сонцем. А ще від Семена починалися осінні ворожіння.
Загалом у народі вірили: якщо на Семена не святкувати, то нечистий нашле горобців і вони розскубуть солом’яну покрівлю на хаті.
