fbpx

Дуся завжди ходила на месу до костьолу святої Анни. Після Богослужіння вона продовжувала навколішки зі сльозами на очах молитися за своїх покійних батьків, поки не відчула палкий погляд закоханого в неї юнака. Це був її знайомий художник-початківець Тарас. Він прийшов до храму помилуватися красою готики старовинної церкви, щоб малювати з неї картину, а не міг відірвати очей від стрункої чорнобрової панни, що віднедавна глибоко запала йому в душу

Дуся рано втратила батьків. Що робити, як жити юній дівчині у великому місті? Тож вона з польської столиці подалася до литовської.

Тут жила її тітка, заможна світська пані. Вона щиро прийняла осиротілу племінницю, зігрівала любов’ю та ласкою, схвалювала її зацікавленість культурним життям столиці, тому сприяла знайомству зі студентами та вільнодумною освіченою молоддю.

Дуся мріяла вступити до Вільнюського університету. Працюючи кравчинею в престижній майстерні, де замовляли вишуканий одяг найбагатші люди міста, вона мала можливість із зароблених коштів оплачувати своє навчання.

Серед клієнток у неї була і і найзаможніша дама Софія Григорівна, в маєтку якої мешкав Тарас, красивий юнак, що займався малярством. Із хлопцем Дусю познайомив рідний брат Франек, який навчався з ним у художній майстерні Яна Рустема.

Дуся завжди ходила на месу до костьолу святої Анни. Після Богослужіння вона продовжувала навколішки зі сльозами на очах молитися за своїх покійних батьків, поки не відчула палкий погляд закоханого в неї юнака.

Це був її знайомий художник-початківець Тарас. Він прийшов до храму помилуватися красою готики старовинної церкви, щоб малювати з неї картину, а не міг відірвати очей від стрункої чорнобрової панни, що віднедавна глибоко запала йому в душу.

Молоді люди, вийшовши з храму, розговорилися про своїх рідних, які вже перебували в кращих світах. Кому як не їм, двом круглим сиротам, волею долі вихоплених із рідних гніздечок, відкривати один одному смуток і надію своїх сердець?

Потім пішли розмови про рідні краї, звичаї й обряди. Юні романтики були сповнені духом боротьби за волю своїх батьківщин, що на даний час були колоніями імперії.

Тарас просив Дусю розмовляти з ним польською. Більшість слів він розуміє, чого не знає, хай вона навчить його.

Юнака захоплювала любов дівчини до рідного краю, його традицій. Виявляється, вони з нею такі споріднені душі. Завдяки їй хлопець з насолодою читав Адама Міцкевича. Юна полька настільки довіряла Тарасові, що подарувала заборонену урядом книжку.

Молодій парі пощастило побувати у Варшаві. Це сталося завдяки подорожі пана Павла Васильовича, в яку він узяв  Тараса і кравчиню його дружини. Молодий художник милувався передмістям столиці, Маршалківською вежею, храмом святого Яна, палацом Радзивіллів… Але почалося повстання, і він змушений був з паном повертатися до Петербурга.

Дуся, повернувшись у Вільнюс, разом із студентами страйкувала в університетських аудиторіях, була в числі молоді, що штурмувала Ратушу. Всіх учасників було заарештовано та етапом відправлено в Сибір. Серед них була і молода полька, юнацьке кохання Тараса, яке він утратив назавжди.

Ця історія трапилася 1831 року. Її персонажі – всесвітньо відомий поет і художник Тарас Шевченко та молода революціонерка Ядвіга Гусиковська. «Вони боролися за нашу і вашу свободу», – люблять повторювати поляки про цих дітей різних народів, але об’єднаних однією ідеєю Свободи.

You cannot copy content of this page