30 тисяч, це ж тобі не дві копійки. Звісно я поцікавилась у доньки, навіщо їй така сума одразу. Вона ж сама мені колись ці гроші на збереження давала. ніби як на квартиру вони у неї відкладені, а тут от так сходу: “Мамо терміново потрібно”.
Моя Маргарита ще коли їй 18 було, поїхала студенткою по обміну у Данію, та так там і залишилась. Працювала, навчалась, ніби, як хотіла там своє майбутнє будувати.
Я вже й не надіялась що моя дитина повернеться в Україну. Вона там себе бачила, там хотіла жити і створити сім’ю. Однак не склалось. Роботу мала, гроші заробляла, мені передавала, аби я купку складала, а от із особистим ну ніяк.
Лиш коли їй сорок виповнилось, то познайомилась вона там із нашим Романом. Вдівець, він у Данію поїхав на заробітки. Закрутилось у них усе швидко, донька на сьомому небі від щастя була. А коли надумав її кавалер повертатись в Україну, то й вона із ним вернула.
Оселились “молодята” у його квартирі столичній. на той час у нього донька була десятирічна. швидко Аліса прийняла мачуху за маму, навіть мене полюбила і “бабусею” кликала. Дуже добра дитина, тут нічого сказати. І привітна і роботяща, ні тобі слова кривого, ні погляду невдоволеного. гарна у них “сім’я” вийшла.
От тільки не кликав Рома мою Маргаритку заміж. Бачте, у нього такий пунктик після того, як першої дружини не стало. Ще й так перекрутив усе, що ніби він Марго мою ще й оберігає не беручи її за дружину. Мовляв, он що із першою стало, не хоче він, аби долю її Маргарита моя повторила. А та і слуха його. Ще й мені каже не виказувати свого невдоволення зятю. Їй і так добре, то й я тішитись повинна.
Так вони сім років і прожили разом. Мені окрім того, що не бере мою доньку за дружину, на зятя жалітись нічого. Гарно живуть, дружно і весело у них. Все вони разом, скрізь утрьох. І готують і відпочивають і працюють. До мене, як приїжджають, то я натішитись не можу. От такої долі мами своїй дитині і просять у Неба. Бачити оці очі щасливі, чути сміх і ласкаві слова від зятя. коли він до доньки твоєї звертається. Чого ще матері бажати?
А це, телефонує мені донька тиждень тому і просить із тієї купки. що в мене на збереженні лежить. виділити 30 тисяч і дати Ромі. Мовляв, він за ними приїде взавтра.
Я була щиро здивована. Не згадувала про ті гроші доня моя. не чіпала ніколи. то була її 2подушка безпеки” а тут на тобі – 30 тисяч і одразу. Звісно ж я запитала а навіщо їй скільки:
— Алісі за навчання не вистачає заплатити, та й ноутбук їй новий треба, старий уже не підходить.
Я аж підскочила почувши те. То я сім років зберігаю кожну копійку, аби вона витратила їх на те що потрібно чужим людям?
Так і сказала, що Ромка може вертати з-пів дороги, бо їде намарне – я ні копійки не дам на те.
Маргарита була вкрай здивована і вельми обурена, але мене це мало хвилювало. Навіть слухати її тиради не стала, а просто вимкнула зв’язок. Уже ввечері вона сама приїхала, аби зі мною поговорити. Дуже її вразило те, що я вважаю її доньку і її чоловіка “чужими людьми”.
— А хто вони нам? – запитую у неї прямо, – Він тобі чоловік? Аліса донька? А знайде він собі іншу Маргаритку і що тоді? оті гроші тобі повернуться? за ким твоя “доня” піде, за тобою, чи за татом рідним? Можеш на мене ображатись хоч до скону, але ти мені дитина і я про тебе дбаю.Ти готуєш, переш, лад у домі наводиш? Ото і все, а оплачувати з власної кишені ти нічого не повинна. От коли штамп у паспорті буде, тоді ще можеш подумати. А так тільки почни, розтечеться твоя купка на дрібні потреби і то не твої. а потім що? Біля розбитого корита сльози лити?
Поїхала моя донька ні з чим. Тиждень не телефонує і навіть, на вихідні не приїхали, хоч мали мені допомогти город прибрати.
Але нічого. Хай не приємно їй. але правду вона почула. На те я й мама, аби очі відкривати і доньку оберігати.
Ну хіба ж не так? Ви б дозволили дитині своїй так вчинити.
Були б на місці моєму, змовчали б?
Ольга К.
11,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
