fbpx
Історії з життя
Але ось мої друзі, при кожній зустрічі, уїдливо жартують. Постійно називають мене чоловіком, що втрапив під дружинин каблук. Для них це ідея фікс. Жодної зустрічі не проходить, що ця тема не звучала. Мене це добряче вже дістало

Моя дружина працює начальником відділу у великій компанії. Посада вимагає щоденного контролю і робочий день ненормований. Як наслідок, домашні клопоти на мені. Спочатку мене це не напружувало. Після закінчення роботи, заходив попутно в магазин за необхідними продуктами. Готувати я теж люблю, тому особливих труднощів не відчував. Дружина з вдячністю приймає мою допомогу. На перший погляд незвично, але з часом я звик і вже не помічав цього. Тим більше що кохана завжди намагається допомогти, коли повертається. Стосунки між нами прекрасні. Заробляю я пристойно. Маючи свій налагоджений бізнес, у мене є можливість більше приділяти часу сім’ї. Хай навіть і таким способом. Дружина дуже багато працювала, щоб отримати те, що має зараз. І я радий за неї.

Але ось мої друзі, при кожній зустрічі, уїдливо жартують. Постійно називають мене чоловіком, що втрапив під дружинин каблук. Для них це ідея фікс. Жодної зустрічі не проходить, що ця тема не звучала. Мене це добряче вже дістало.

Зважився найняти хатню робітницю. Оголошення давати не став, а скористався сарафанним радіо. Результат не змусив себе чекати, а ось якість – неабияк кульгає.

На співбесіду приходять знайомі знайомих. Я нічого не маю проти простих людей, сам вийшов зі звичайної сім’ї робітників. Але охайний і пристойний вигляд має бути. Я, виявляється, не так однозначно ставлюсь до людей в своєму домі. Особливо це стосується сторонніх. Та ще й на моїй кухні. І як тільки люди пускають до себе в будинок чужих. Вирішив поки відмовитися від цієї ідеї.

Але одного вечора дружина сама завела розмову про найманий персонал. Її кар’єра йде вгору. Надалі у неї не буде взагалі можливості приділяти час домашнім справам. А перекласти все на мене – це вже занадто. Та й з боку це, бачте, виглядає не дуже.

Ну ось, і кохана туди ж. Теж вважає мене безвольним? Чи як сприймати це? Тепер я знову займаюся підбором домашнього персоналу. Але вже через агентство. Виявляється, у них заповнюється спеціальна анкета, в якій зазначаються всі побажання роботодавця, аж до зовнішнього вигляду. Ну що ж. Можливо, з цього і вийде те, що потрібно. Але мене все одно непокоїть думка, що в домі буде постійно перебувати хтось сторонній і чужий.

Може у когось є рекомендації, як поводитися в подібній ситуації? А якщо мені не сподобається, як ця людина готує? Відразу звільняти? Якось це буде не дуже. Або я занадто м’яка людина, тому мене так сильно це напружує? Ой, не знаю, чим це все закінчиться, але з кожним днем ​​ця ідея мені все більше не подобається. Але виходить, що статус вже зобов’язує. Так чи що? Чому чоловікові має бути соромно займатися домашніми справами? Я зрозуміти не можу, що за стереотипи такі?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page