Мама і тато у нас із братом досить цікаві люди. За ними цікаво спостерігати зі сторони, як серіал дивишся, але жити і постійно спілкуватися – дуже велика та невдячна праця. Мама здатна з мухи роздмухати не одного, а декілька слонів, все-таки їй варто було виконати свою мрію і стати актрисою, всі драматичні ролі були б її. А у тата все буде так, як сказав він, або ніяк. Навіть якщо вже сам розуміє, що не має рації, його це не зупинить.
Як за таких батьків ми примудрилися вирости спокійними і врівноваженими, для мене досі загадка. Шкільні роки волію не згадувати зовсім. Зате тепер я точно знаю, як ні в якому разі не можна поводитися зі своїми дітьми. Зараз іноді прослизають мамині нотки, але одразу йду думати над своєю поведінкою, бо не хочу ставати на неї схожою.
У нас з братом характери різні, я більш спокійна – помовчу, послухаю, покиваю, а потім все одно зроблю по-своєму. Брат же більше схожий на батька, до останнього доводитиме свою правоту, долатиме стіни і відстоюватиме свою правду. Мої поради, що можна промовчати і позбавити себе купи негараздів, він ігнорував.
Ми з братом, незважаючи на різницю характерів, спілкуємося чудово. А ось з батьками у нього стосунки з кожним роком псувалися все більше і більше. Найбільшою причиною стало весілля брата. Там історія закручена, як бразильський серіал.
Він з першого курсу зустрічався з дівчиною, але стосунки у них були як вулкан, то рівно і тепло, то каміння та попіл на всі боки. Розходилися і сходилися вони регулярно, а на останньому курсі розлучилися. Іра, дружина брата, тоді дізналася, що вона в при надії, але з гордості та образи не стала нікому нічого говорити, твердо вирішивши що дитина буде лиш її.
Але стану свого не приховала, братові про це донесли. Він зрозумів, що швидше за все скоро стане щасливим татом. Ірина довго відпиралася, але брат таки з’ясував, що це його дитина.
Спочатку вони думали, що він просто братиме участь у її вихованні, але закінчилося все пропозицією, яку Іра із задоволенням прийняла. Насправді вони дуже один одному підходять, а характер поліпшатся з роками. Я була за них рада. Чого не можна сказати про батьків.
Тут тато і мама несподівано одностайно в позу стали і заявили, що син їхній не буде їх дитиною, якщо візьме Ірину за дружину. А брат уже все вирішив, тому сказав батькам просто, що це їх вибір і він тут нічого не зробить.
Тато і мама такого явно не очікували. Робили все, аби син все ж повернувся до них і забув про свою кохану, але той не зважав і просто робив так, як вважав правильним і потрібним.
Десять років пройшло. Батьки не молодшають і вже дуже сумують за сином. хочуть познайомитись з онуками. Але брат гордий, каже, що то їх вибір і все тут.
Мама просить привести тихцем братових дітей до них, аби познайомитись, адже вони часто у мене бувають. А я й розгубилась. З одного боку, батьків щиро шкода. З іншого – брат на таке згоди не дає і говорить дітям, що у нього батьків узагалі немає.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.