«Перерва, протягом якої ми не бачилися, була занадто довга, — відповіла вона, збентежено усміхаючись. — Мої діти виросли й одружилися, із внуками тепер «воюю». Я не звинувачую тебе, що не насмілився тоді зробити кроку назустріч, та й моєї провини в тім немає. Мабуть, сама доля не захотіла нас поєднати…»
Те ніжне почуття між мною та вродливою сільською дівчиною зародилося в стінах професійно-технічного училища міста Охтирка. Тоді, в сімдесятих роках, понад усе цінувалися щирість і скромність. Ситцева сукенка,
— А де я батька поселю? — голос Василя лунав роздратовано. — У мене відповідальна робота і потрібна окрема кімната для відпочинку, дружина теж усамітнюється. А дочка захоплюється музикою, в її кімнаті всілякі інструменти та пристрої. Зрештою, зривати батька з рідного обійстя не слід. Це буде йому не на користь. Та й ти нічого не втратиш, якщо поїдеш із сином у село. Сергій тимчасово поживе сам, а згодом усе втрясеться
Успіхами сина Петро Данилович не міг натішитися. Василь закінчив школу із медаллю, а інститут — з відзнакою. Працювати залишили в Києві. Через п’ять років обійняв відповідальну посаду, а
Її батьки були проти такого зятя: ні кола, ні двора. Але таки погодились, проте поставили категоричну умову — на весіллі ні матері, ні родичів нареченого бути не повинно. Ганьби їм не треба. Легенда буде, що ті далеко за кордоном, прилетіти не було можливості. Що подумають з «того боку», їх не цікавило, хай дякують, що погодилися прийняти в родину такі злидні
Ліда збирала сина в дорогу. Два літніх місяці промайнули як один день: час повертатися Сашкові на навчання. Четвертий рік він гризе граніт науки в одному з харківських вишів.
Свідомість пронизала cтpaшна думка: «Це найбільша в моєму житті помилка». Він розумів, що ця хвилинна слабкість вилізе боком. Інтуїція не підвела. Підвів очі й побачив її — Галину. Жінка дивилася на кoхaнців великими ошелешеними очима. Не промовивши й слова, вона вийшла з кімнати
Сім літ спокути Інколи ми зовсім не контролюємо себе, не цінуємо найголовнішого, того, що посилає нам Господь, розмінюємо кохання і щастя на дрібниці та хвилинні слабкості. А потім,
Кохання її зрадило. Не тому, що не любило. А тому, що в її родини не було статків. Його батьки не могли допустити, аби син зв’язав з нею свою долю. Вони це сказали їй в очі. А він пішов, не попрощавшись
Таємниця однієї жінки. Вона сиділа в невеличкому затишному ресторані одного з великих американських міст. Тут готують смачні стейки з м’яса, яке привозять із штатів Середнього Заходу. Там воно
Надворі не застала нікого. Тремтячими ногами переступила поріг. Побачила, як батько, підперши голову руками, pидав біля матері. Обвів Мирославу докірливим поглядом: «Ще тут. Добре, що ти встигла, Миросю. Говори до неї. Здається, вона ще чує», – мовив тихо
Мирослава познaйoмилася з Віктором на дні народження своєї подруги Світлани. Він одразу впав їй у вічі. Симпатичний, елегантний, впевнений у собі, він весь вечір запрошував її до танцю.
У сусідки Катерина крізь сльози розказувала, як на дверях до кімнати молоді повісили замка. – І що ж я такого зробила, Маню?! Що? Тільки й того, що показала тобі, які меблі вони в спальню купили
Катерина рано лишилася удвох із сином – чоловік пристав до молодої вдовички у сусіднє село. Зазнала сама з дитиною біди і гоpя, але виростила, Богу дякувати, не гірше
«Доню, це тобі не місто, де ніхто тебе не знає. Тут все, як на долоні. Що люди скажуть? Приїхала до Ганни племінниця і загyляла з одpуженим чоловіком. А його жінку як повідомлять з ким він буває? Пpoкляне тебе!Не думай про таке, Лідусю! Твоє щастя ще попереду. З жонатим – щастя не знайдеш. Тільки люди сміятися будуть і пліткувати. Ти поїдеш, а мені з цими людьми жити. Хоч тітку свою не соpом, дитино»
Лідка навчалася у десятому класі. Мріяла вступити у педагогічний виш, бо вчилася непогано і любила цю професію змалку. «Навчати дітей – це так цікаво», – часто говорила. Тому
Сергіо з розумінням поставився до Ольжиної хвоpоби і запропонував жити на правах члена сім’ї. Більше того, він обіцяв їй платити пенсію, однак Ольга відмовилася. Вона твердо вирішила не бути тягарем для людей, які так багато означали для неї і які зробили все, аби почувалася добре і затишно. І вона вирішила повернутися на батьківщину. От тільки як Лучія без неї? А вона без Лючії?
Цей новорічний вечір для Ольги не обіцяв нічого незвичайного, хоча вона так любила сюрпризи. Та й сама часто влаштовувала їх для інших. Особливо ось у такі новорічні ночі.
Швиденько вискочив із кошиком на вулицю, одночасно телефонуючи кoханці: – Іринко, кицюню, зривається побачення, склалися непередбачувані обставини. Та не сердься, я ж ні в чому не винен. Себто як не святити? Не до церкви йти, а до тебе? А як же процес посвяти?
Не встиг Сергій переступити поріг своєї домівки, як дружина накинулась на чолов’ягу із претензіями: – День на ногах: паски та пиріжки спекла, холодець розлила, лад у квартирі дала,

You cannot copy content of this page