Дійшли думки, що будемо жити у мене, мама моя хоч і у віці, але характер добрий. Ми розписалися і Назар перебрався до нас жити
В сорок я наче прокинулася і зрозуміла, що життя моє летить, а що я маю на ці роки? Та нічого: ні сім’ї, ні достатку, ні дітей. Живу з
Почула, як чоловік скаржиться комусь на мене і ухвалила рішення, в якому сумнівалася кілька місяців
Я стояла на холодній кухонній плитці, притискаючи долоню до себе, ніби намагалася втримати серце, готове вирватися назовні. Через прочинені двері балкона долинав його голос – низький, роздратований, з
І тут я насторожилася. Я ж помічала, як вони дивляться один на одного
«Я знаю, що набридла тобі своїми дзвінками, але я не маю більше з ким поговорити», – я вкотре телефонувала до найкращої подруги вилити свої жалі. Я знала, що
– Живеш на всьому готовому і хоч би раз одумалася комуналку сплатити, а то все я та й я.
Звичайно, що я відчувала, що не так просто Віталій вернувся, відчувала. Але ж за ці п’ять років я так собі нікого й не знайшла, та й діти у
Отак він забрав половину з тих грошей і за два місяці їх розтринькав
Ми з чоловіком ведемо спільний бюджет, він на цьому наполіг і я погодилася, бо якщо сім’я, то кожен має вкладатися порівну. Дітей у нас нема, живемо ми в
Мар’яна була молода, коли зустріла його. Йому було сорок, а їй лише вісімнадцять, але, незважаючи на велику різницю в віці, їхнє знайомство швидко переросло у щось більше.
Мар’яна була молода, коли зустріла його. Йому було сорок, а їй лише вісімнадцять, але, незважаючи на велику різницю в віці, їхнє знайомство швидко переросло у щось більше. Вона
– Мене звати Сергій. Я від вашої сусідки. Хотів би передати вам ось це. Він простягнув їй конверт із грошима. Настя здивувалася
У маленькому селі всі вже звикли до суботньої традиції: щойно на дворі світало, бабуся Катря починала місити подвір’я. Це означало лише одне – вона готується до приїзду дорогих
Я думала, хоч Олексій її напоумить, але ні, так мої гроші на вітер і пішли, – знову свекруха
Свекруха з зовицею навіть не приховували своєї реакції, вони так голосно шепотіли, що їх слова не можливо було не почути. «Я б таке навіть показувати нікому не хотіла»,
Коли дівчинка дістала свій гаманець, щоб заплатити за проїзд, стало зрозуміло, що грошей не вистачає
Зовсім нещодавно,  вже доволі холодним осіннім ранком, добираючись на роботу маршруткою, я звернула увагу на дівчинку років десяти, яка сіла поряд зі мною. Вона тримала в руках саморобний
Правда ховалася за стіною, яку дівчина сама збудувала навколо себе. Її дім, хоч і сповнений розкоші, здавався пустим. Мама постійно зайнята роботою, батько — на іншому кінці світу. Уваги вистачало, але лише від тих, хто бачив лише образ «ідеальної Віри».
Віра завжди була у центрі уваги. Зірка класу, чудова у всьому — від шкільних виступів до розв’язання складних задач з алгебри. Учителі хвалили її, однокласники прагнули дружби, а

You cannot copy content of this page