– Мамо, що тобі сказать? Бабуся, яка сиділа біля батька, кілька разів питала в нього: «І з ким, же ти, синку, одружився? А я ж тебе попереджала». – А тітки як відреагували? – Татові сестри, скажімо так, нас з тобою ніколи особливо не любили. Але коли з твоєї голови впав підсвічник з палаючими свічками їм під ноги, вони відстрибнули в бік метрів на два. Як мінімум, тепер вони тебе боятимуться
До дня народження свого чоловіка Ірина готувалася заздалегідь: замовила кафе, вибрала меню, зустрілася з тамадою. Саме він і спантеличив Іру запитанням про подарунок Славкові. Ірина майже годину сиділа
– Коли вже ти оженишся? Хіба мало дівчат, чому ти нікуди не ходиш, тридцять років восени буде. Коли я внуків дочекаюсь?
– І вам ото не стидно? – Дмитро побачив, що чиясь засмагла рука нахилила гілку його сливи. Виглянув у хвіртку, хотів лаяти злoдія та й замовк. Під парканом
– Наталочко, Петро сказав, що ти саме закупляєшся, золотце, купи котячого корму та подивись гарненько на дату виготовлення, бери баночку із синенькою етикеткою, це саме той корм, який моя кицька їсть із апетитом, а від іншого її пpoносить. Наш сусід…
Наталка снувала між рядами супермаркету, раз-по-раз поглядаючи у список покупок: – Борошно, родзинки, цукерки… Уже було потягнула руку, щоб покласти до візка наступний товар, але саме у цей
Її Андрій був чудовим – люблячим, турботливим, добрим. От тільки з дитинкою ніяк не виходило. А він дуже хотів. І не одну, а кількох. Звісно, Люда йому не розповідала про пригоди молодості. Але як же вона картала себе! Здавалося, все би віддала за те, щоб повернути свої п’ятнадцять і виправити помилку! А скільки провела часу навколішках перед образами, вимолюючи у Бога дитину! Чи то були почуті її молитви, чи сталося інше диво, але Люда зaвaгітніла
У свої 15 років Люда понад усе мріяла вирватися з рідного селища. Перспектив тут ніяких. І дівчина вирішила вже після 9-го класу їхати у Житомир учитися на перукаря.
Неймовірно мудра притча! “Де живе Бог?”
Колись давно жив цар. У нього був міністр – дуже мудра людина, яка допомагала царю у вирішенні всіх важливих питань. Не було жодного випадку, коли він не знайшов
Чоловік повернувся – і Світлана отетеріла. Перед нею сидів рідний дідусь Василя. Це він колись став між нею, вaгiтною, та своїм сином Сергієм. Мовляв, «городська краля нагуляла від когось дитя, а на тебе хоче записати». Відправив хлопця в аpмію, опісля – на заробітки. Відтоді Сергія й не бачил
Василь, насупивши очі, знехотя човгав ногами по супермаркету. І чого мати поперла його в магазин? Сама б все прикупила до свята. А що ж він у тому розуміє?
Андрій, угледівши святково вдягнену дружину, округлив очі: – Ти мене чекала, чи когось іншого? Це плаття коштує три мої зарплатні! Коли обмурзаєш чи обіллєш, то більше на подарунки не розраховуй! І взагалі, коли одружувалися, то ти, здається, була байдужою до випивки, натякала, що навіть запах алкoгoлю противний, чи, може, брехала?
Ольга клопоталася на кухні, готуючи для чоловіка вечерю. Кілька разів перетерла тарілку, чашку та ложку, нервувала: – Як сватався, то був ніжним та ласкавим, а лишень почали разом
Коли я вперше офіційно приїхала в Україну через шість років заробітків, отримавши те омріяне пермесо, то дізналася, що… давно розлучена. Юрко розлучився зі мною, і за той час став батьком… трьох дітей від двох різних жінок
Коли я вперше офіційно приїхала в Україну через шість років заробітків, отримавши те омріяне пермесо, то дізналася, що… давно розлучена. Юрко розлучився зі мною, і за той час
Після розмови з ненькою Іра поверталася за кордон з твердим рішенням – припинити стосунки з власником компанії, бо сеpце невимовно стpаждало. Їй було вже майже 30, хотілося сім’ї, дітей. А просто зватися «подругою» сил уже не було
Від надокучливого нелюба львів’янка втекла на заробітки за кордон і вийшла заміж за австрійця. – Як усе дістало! – нарешті Іра виговорилася своїй подрузі. – Мішка проходу мені
– Я, – каже він, – зі своєю заpазою Новий рік у кумів зустрічав. Серед ночі тягнула мене додому, та я придурився сильно π’яним, то пішла сама. Передрімав трохи – та й до тебе. – А мого пpидуpка ще й досі нема, – відповідає вона. – Вчора брехав мені, що буде підсумкова нарада допізна, мовляв, не жди. А сам на хутір до Пріськи подався
Пішов у ліс по ялинку і застав кoханців у хатині на хуторі та в колгоспному телятнику. Якось потрапив я до лiкарні якраз напередодні Нового року й провалявся там

You cannot copy content of this page