Головна

Історії з життя

– Ой, та ти що! – відмахується Ірина. – Як? У мене язик не повернеться цю тему піднімати! Батько тільки-тільки до себе приходить, адже ще місяць тому не знали, що робити, готувалися до найгіршого! А тут я зі спадщиною, та це їх підкосить швидше, ніж інші проблеми! Не знаю, що робити, чесно кажучи. Залишити все так, як є, розбиратися з сестрою потім – станемо вoрогами
Історії з життя 0
Здається, час просити батьків вирішити питання з спадщиною. В батьківській квартирі живе молодша розлучена сестра з дитиною, і вона щиро вважає, що квартира її. Ситуація неоднозначна, а батьки
Бiду принесли у звичайнім білім конверті разом з весільними вітаннями. Світлана спершу не звернула уваги на раптову блідість Олексія, котрий, побачивши почерк на конверті, хотів, було, непомітно заховати його від тамади
Історії з життя 0
Весна довго не поспішала сюди. Все якось неохоче то промінь сонячний крізь хмари пропустить, то мовби аж через силу війне упівподиху теплим вітром; а то забуде про свою
Психолог шкільний, яка знала історію нашого Андрійка, у бесіді зі мною порадила відкрити хлопчикові таємницю його появи, доки він не виріс, щоб дізнався правду від нас, членів сім’ї, а не від сторонніх «доброзичливців». Тож одного разу я покликала до себе в кімнату Андрійка і сама, без свідків, якомога делікатніше розказала йому і про все, як утекла так звана мама, і про те, як я побачила його
Історії з життя 0
Моя сусідка по кімнаті в спальному корпусі санаторію спочатку здалася неговіркою, замкнутою, тож я подумала, що доведеться нудьгувати, шукаючи співрозмовників в у холі з телевізором чи під час
– Значить, ти не мати. І ще на світ пустиш невинну душу і знов осиротиш. А на кого ти цю крихітку лишаєш – хіба не бачиш, що сила моє тане? – далі Ганна говорити не змогла. – Бувайте, – Катерина повернулась до дверей, а потім зробила крок назад. – Чоловік мій сказав, що не буде батьком чужій дитині
Історії з життя 0
Весілля для Каті батьки зробили багате, якого досі в нас не бачили: столичні музиканти так старалися, що не тільки сусіди, все село не могло заснути аж до третіх
— Мамусю, ви тільки не переживайте дуже, — стиснула мамину кволу руку Дана, — але я мушу вам щось сказати. Бо не прощу собі, як затаю. Ви маєте це знати…
Історії з життя 0
Дана була такою вродливою, що, як мовиться, ні в казці сказати, ні пером описати. Всім Господь наділив дівчину: і личком — хоч води з нього напийся, і косою
Інколи, повертаючись з гаража додому, Василь хотів вступити до Надійчиної хати. Подивитися їй в очі. Розумів, що цим самим додасть дівчині ще більших переживань. Та якось ввечері до нього прийшов її батько. Довго човгав чобітьми по подвір’ї. Сопів. Ніяк не міг відкрити рота і врешті-решт сказав: – По-перше, ти пробач нам, — спромігся вичавити кілька слів. – По-друге, допоможи нам
Історії з життя 0
Була золотиста осінь. За сумлінне ставлення до землі вона щедро винагородила селян врожаєм. – Поквапся, Васильку! В нас ще багато роботи на городі, — казав батько синові щоранку.
— Напевно, ти там зовсім з глузду з’їхaлa? Та у твоєму віці люди вже внуків бавлять. Чи, може, придумала собі з Артемом другу молодість?
Історії з життя 0
Галині виповнилося чотирнадцять, коли в неї народилася молодша сестра. Лізу батьки вимолювали у Бога багато років, тому дочекавшись другої дитини, аж світилися від щастя. Спочатку Галина побоювалася, що
Шоста ранку. Сплю, нікого не чіпаю. Дзвонить телефон: — Доброго ранку! Я коханка вашого чоловіка. Ми разом уже більше року. Він з вами не має щастя. Відпустіть його, майте хоч краплю гордості
Історії з життя 0
Шоста ранку. Сплю, нікого не чіпаю. Дзвонить телефон: — Доброго ранку! Я коханка вашого чоловіка. Ми разом уже більше року. Він з вами не має щастя. Відпустіть його,
Зіграли весілля. За сільським звичаєм, гуляли цілий тиждень. Через рік подарувала чоловікові синочка Іванка, а ще через рік дівчинка — Марійку. Діти росли веселими та кмітливими, добре вчилися у школі, здобули освіту, знайшли гарну роботу, створили сім’ї та роз’їхалися: Іван у Києві, а Марія у Дніпропетровську. Нечасто приїжджають до матері, адже у місті життя шалене
Історії з життя 0
Сутеніло. Ніч чорним покривалом огортала невеличке село, сховане в долині між верболозами. Стихали голоси на вулицях, сита худоба тихо зітхала у хлівах, брехали собаки, а на краю села
Мені хоч розлучайся і живи з мамою, або пробачити чоловікові образи на адресу найріднішої людини і з’їхати на орендовану квартиру. Але тоді ми залишимося без свого житла, бо ж на перший внесок ми ще не зібрали, а якщо будемо віддавати пів зарплати за оренду, то і не назбираємо
Історії з життя 0
— У моїй родині склалася непроста ситуація, — скаржиться Марина. — Я вийшла заміж чотири роки назад, у нас з чоловіком є ​​синочок, йому скоро два рочки. У

You cannot copy content of this page