Головна

Історії з життя

Надії невістка не дуже сподобалася: коли син з обраницею приїхали в гості, то Надія помітила, що дівчина часто глузувала з побуту маленького містечка і постійно ходила з таким виразом обличчя, ніби вона вельможна аристократка, не зрозуміло яким чином опинилася в хліві зі свинями. При цьому, жінка достеменно знала, що невістка сама родом з маленького села, що недалеко від столиці
Історії з життя 0
Надія Василівна більшу частину життя пропрацювала на шкідливому виробництві – на заводі в рідному місті, який був єдиним місцем, де можна було отримувати гідну заробітну плату. Думок про
Спочатку я думала, що це вікове, і я просто стаю старою і всім незадоволеною, але мені не здалося. Нещодавно приїхали всі: син, його дружина і внучок. Спочатку, як зазвичай, посиділи, пообідали, про все поговорили. А потім невістка здалеку зайшла: у синочка ніжки в осінніх сапогах холодні, зима прийшла, а взути нічого, от якби бабуся перевзула внучка, добре було б
Історії з життя 0
Все життя я поклала на благо своїх дітей, у мене їх четверо. Три старші доньки і наймолодший син. Після весілля у нас з чоловіком не було дітей протягом
Донька з зятем вже три роки живуть у мене. Людоньки! Це я вже від життя відстала, чи світ з ніг на голову став? А головне – мене не чують! Ледь що скажеш – три дні тиша в ефірі. В мою сторону ні чичирк
Історії з життя 0
Донька з зятем вже три роки живуть у мене. Людоньки! Це я вже від життя відстала, чи світ з ніг на голову став? А головне – мене не
В маленькому гарячому сердечку він твердо вірив, що святий Миколай, то його тато…
Історії з життя 0
Місяць цікавим жовтим оком зазирав у шибку невеликого віконця, забувши про сонну землю, вкриту густим туманом. Стугонів грудневий холодний вітер, стогнали ясени. У невеличкій хатині на околиці села
Якщо б Грицеві ще хоча б рік тому сказали, що все буде ось так, то від Ганьки він втікав би гігантськими кроками. Шарахнувся він би від неї, як чорт від ладану. Оббіг би її по дузі розміром з Місяць. Не відкривав би жодного ока, аби не запалився до неї згубними почуттями. Але йому, наївному, здавалося тоді, на момент їхнього знайомства, що витягнув щасливий квиток
Історії з життя 0
Останнім часом Гриць додому йти не особливо хотів. Не тягнуло його туди, а навіть навпаки. Після роботи все частіше їхав він до холостих товаришів чи навіть до батьків.
…Його звали Вадимом. Він був доволі симпатичним, у такого могла б закохатися будь-яка жінка. Як це й зробила Люда. Вона вірила кожному його слову, а він говорив їй такі пестливі та приємні серцю слова.
Історії з життя 0
Струнка ялинка мерехтіла гірляндами яскравих вогнів. Весело грала музика. Ресторан приймав гостей новорічного бал маскараду. Серед них був і невеличкий колектив Людиної фірми. Він складався з трьох осіб:
Коли я дізналася, що він одружений, я не відчувала провини – мені не було за що. Між нами були тільки розмови. Я навіть відчула ніжність до його сім’ї, піклуватися захотілося про всіх, хто йому дорогий. Якось у себе в голові дивно розділяючи його з рідними
Історії з життя 0
Я – друга. П’ю дистильовані випробовування маленькими ковтками і залпом. Покохала його відразу, як тільки побачила, бо вже уявляла, який він є, і все склалося. Образ в голові
– Від мене пішли чоловік і доymка, – спокійним, майже байдужим тоном сказала Світлана. – Тепер я одна і планів у мене ніяких немає
Історії з життя 0
– Ой, дівчатка! Стільки планів на вихідні і коли тільки все встигнути, – торохтіла Уляна, не звертаючи на своїх подружок ніякої уваги. – Ілля орендував милий, затишний будиночок
Закохалася, вийшла заміж. Рожеві окуляри розбилися одразу після весільного маршу. Вмовляла себе, що притираються, все налагодиться. Але час минав, а ставало тільки гірше. З появою сина проблеми росли сніжним комом
Історії з життя 0
Віка вийшла заміж пізно. Всі подруги давно побували там, хто і не по одному разу. У багатьох старші діти в школу вже ходять. Увагою чоловіків обділена не була.
Оксана заспокоювала чоловіка: немовлята усі один на одного схожі, підросте і стане його копією. Та копією Володимира Сашко так і не став
Історії з життя 0
Сніг падав і падав. Здавалося, йому не буде кінця. Тролейбуси ледве повзли слизькими вулицями. Потрібного Володимиру, як на зло, не було. Спішив на день народження до товариша. Уявляв,

You cannot copy content of this page