Історії з життя
Степан Семенович дивився на дружину з явною неприязню. « Да-а-а-а! – думалось все частіше, – Не та вже Лідка-квітка, яку під вінець повів. Сорок п’ять, хай що там
— І, що скажеш робити? – дивиться розгублено на мене подруга, – З чоловіком усе життя прожили, кращого і не уявляю, але дітей не можемо мати. А Микола
– Сини щасливі, коли дідусь в гості забігає! – розповідає Зоряна. – Люблять його до нестями. І він їх теж. Розквітає поряд із ними! Шкода тільки, що часто
Кажуть, краще мати одного надійного сусіда, ніж сто далеких родичів. Але із сусідами Надії та Іванові не пощастило. У гості до них Кулина ходила хіба що раз в
Вона любила його, а він її — ні. Розуміючи це, відчувала неймовірну тривогу. Знала: він не полюбить її ніколи. Хіба що лишалось тихенько кохати його, а головне —
Ото галасу на все село! Старий Ілько ухопивши перше, що під руку попалось, біг до невістчиної хати. Щойно сусід телефонував: «Доки ваш син на заробітках спину гне, його
Любити можна все і всіх. Любов приходить і минає. Можна пояснити й описати, за що ми те чи інше любимо. Люблю я осінь за її різнобарв’я, та пішли
Обідня перерва добігала кінця. Я пришвидшила крок, щоб вчасно прийти на роботу, і не зразу помітила жінку, що мене наздоганяла. – Ви наче тікаєте від мене. Я швидше,
Оксана повернулася на кухню. Поїдала один за одним бутерброди із шинкою та маслом, таким чином вгамовуючи злість: – Незабаром мине п’ятнадцять років, як ми одружені, ні разу, ніде,
Білий лебідь плавав по озері кругами. По воді теж розходилися круги, утворюючи дивні картини з тремтливих маленьких хвильок, які дріботіли до берегів. Лебідка сиділа на гнізді. Лише її