Історії з життя
Пахощі розквітлої липи розливались у повітрі тягучим солодким медом. Гріли душу лагідне вечірнє сонце і свіжість трави, присипаної краплинами дощу, який нещодавно напоїв спраглу землю жаданою вологою. Пройшла
Життя не шкодувало її, піддаючи різним випробуванням. Але вони не зламували її, а навпаки – робили сильнішою. Це вони – мамині і татові донечки з синочками звикли мати
Наш інтернат розташований на околиці міста, тож гості зазвичай приїжджають навідати дітей перед святами або ж, як це заведено в наших чиновників, перед виборами. Буквально за два-три дні
Вишні біля будинку. Коралі вишень світилися на гіллі під вранішніми променями сонця. Подвір’я було заквітчане деревами, які рік у рік ставали дорослішими, проживали свої моменти радощів і тривог
— Я поверну тобі гроші за твою зіпсовану сукню, доню, – ображено сказала мама, – хоч вона і коштує більше половини моєї пенсії. Відсидівши в декретній відпустці, я
Світлана Степанівна була щаслива. Та чи багато потрібно жінці для щастя? Чоловік подарував троянди бузкового кольору, її улюблені. Поставила квіти у вазу. А в голові промайнуло: все-таки кохає
Вийшовши з лісу з повним кошиком грибів, Меланія Андріївна відчула, що страшенно зголодніла. Подумки смакуючи, як насмажить цілу сковорідку грибочків, відварить картопельки і влаштує собі свято, вона пошукала
Галина Силівна овдовіла, зоставшись із семирічним сином Юрчиком, якого дуже любила. Усі думали, що хлопець виросте маминим синочком, а той після дев’ятого класу, не порадившись з матір’ю, подався
Невідомо тепер, коли моя онука побачить своїх батьків. Неможливо передати словами мої переживання від того, що моя онука Діана вже три роки росте без мами. Одного разу я,
Уже майже два місяці не дає мені спокою одна історія. Ні, це не щось надзвичайне, напевно, дехто й не звернув би на це увагу, а в мене неспокійно