Історії з життя
Знаєш, тату, я вже випускниця! Ти здивований, що так швидко пролетів час? А я і мама — ні. Для нас він часто тягнувся аж надто повільно. Особливо тоді,
… Сім’я. Сім-Я. І в кожного з них свій світогляд, свої смаки, вподобання, свій характер, щось притаманне лише йому одному. І кожному здається, що він непогрішимий у своїх
Історія ця банальна, та все ж, повчальна. Так вважає моя співрозмовниця Інна. «Ти обов’язково напиши мою розповідь і процитуй мій щоденник». Ось ця розповідь. Рік тому я нібито
Селом пролетіла сумна звістка: не стало Оксани, дружина Матвія Семенчука. Жінки важко зітхали і говорили між собою: «Молода ж іще. Їй було всього 42». «А діти? Їх п’ятеро.
Я їхала в потязі, і моєю супутницею була миловидна жінка років 45-ти. Антоніна, так її звали, була охайно, зі смаком одягнена. Проводжав Тоню гарний юнак. Як виявилося, то
Скільки себе пам’ятає Софія, важко їй було в житті. Батька репресували, зник без суду і слідства. Мати з маленькою дитиною на руках та клеймом дружини ворога народу перебивалася
Маршрутка «Луцьк-Нововолинськ» була переповнена. Серед веселої юрби студентів худенька жіночка з двома рябими сумками виглядала незвично. «Тітко, тре було для переїзду інший день обрати, бо в п’ятницю автобуси
Вона, як завжди, поверталася з роботи додому, коли її окликнув незнайомий чоловік. Кілька секунд Оксана вдивлялася в уже немолоде обличчя перехожого, перш ніж вловила у ньому знайомі, колись
Генеральний директор Павло Іванович підвів голову від колонок цифр, за звичкою розгладив кінчиками пальців густі брови та задоволено відкинувся на спинку крісла. Задивився у вікно: серед зелені дерев
Тетяна обережно ставила квіти у воду. Які ж вони тендітні, ці червоні тюльпани, їх ледве вловимий аромат знову повертає її до спогадів минулого. Жінка і досі не знає,