Головна

Історії з життя

Сергій Петрович не знав що робити з господарством, як впоратися з городиною. Худобину роздав у добрі руки, залишивши собі руденького котика та з десяток курей. Город допомагали доводити до діла чи не всім селом. А він тільки дякував усім та витирав крадькома сльози. І щоденно ходив до своєї любої Олени. Сидів, перебирав кволою рукою пластикові квіти на вінках та розповідав їй усе, що відбувалося в його одинокому житті зі святою вірою в серці, що вона його чує
Історії з життя 0
У єдиному на все село магазині невелика черга. Люди купували нехитрі товари першої необхідності: мило, сірники, хліб, цукор, олію. Дехто балував себе коробочкою консервів чи мазаними пряниками. А
Коли дівчина закінчила школу, тітка Фрося витягла зі скрині блакитний конверт і, вручивши його дівчині, поспіхом вийшла з кімнати. Зміст листа так вразив Лідію, що вона довго не могла оговтатися
Історії з життя 0
Скільки людей, стільки і різних доль. Зазвичай чомусь доля посилає більше випробувань, ніж пестить людину. І хто винен більше: доля чи сама людина – ніхто не знає. В
Христина спитала, чи підвезуть її, та водій, обвівши поглядом її сумку, сердито мовив: «Ви що, жартуєте? Та щоб я оте брудне дрантя в дорогу машину брав? Та й чоботи ваші у болоті. Скільки за це заплатите?». Її наче окропом облило: «Надворі ніч, мабуть, у болото ступила. Грошей у мене нема. Поїздом безкоштовно їхала. Не зоставляй одну, синку. Бог віддячить тобі
Історії з життя 0
Христі аж дихання перехопило, коли збагнула, що проминула свою зупинку. І все через її язик, який так любить побалакати. Ось і тепер заговорилася у поїзді з якоюсь незнайомкою
Не спала усю ніч. Думала. У чоловікові змін ніяких не відчувала. Він був люблячим, добрим і щедрим до неї, піклувався про синів, любив їх. Жінка ні словом не промовилася, що здогадується про походи чоловіка, вирішила все з’ясувати. Факти підтвердилися
Історії з життя 0
Посадка на потяг закінчувалася. Уже й попросили тих, хто проводжав пасажирів, залишити вагони, а Микола все тримав у обіймах Олену, і ніяк не міг відпустити. Йому здавалося, що
Тамара ніколи не бачила нікого з його родини, тому була дуже рада познайомитися з тіткою. Федора щебетала привітно, а за пазухою тримала камінь. Батьки дівчини просили не відкривати сімейної таємниці. Федора пообіцяла, але, залишившись із Тамарою наодинці, розповіла все, та ще й прибрехати. Навіщо? Що керувало нею в той момент? Мабуть, позаздрила злагоді, що панувала в сім’ї брата. Адже сама сім’ї не мала
Історії з життя 0
Звістка про те, що п’ятнадцятирічна Юлька втекла зі своїм дядьком, маминим братом, який був на 20 років старший за неї, розбурхала все село. Люди гуділи, як бджоли в
Погляд хвилююче прикипів до листа. Знайомі рядочки побігли перед очима, по щоках полилися сльози, які лопотіли дощем на газетну сторінку. Кілька днів ходила, мов у тумані. Врешті, рішуче пішла туди, куди б воліла ніколи не повертатись
Історії з життя 0
Погляд хвилююче прикипів до листа. Знайомі рядочки побігли перед очима, по щоках полилися сльози, які лопотіли дощем на газетну сторінку. Кілька днів ходила, мов у тумані. Врешті, рішуче
Не витримавши ставлення до себе, Галя наважилася на відчайдушний крок. Одного дня, зібравши свій нехитрий скарб, вона з малям залишила дім Василя та повернулася в своє рідне місто. Доведена до краю, вирішила стати матір’ю-одиначкою та самотужки давати собі раду в цьому нелегкому світі
Історії з життя 0
Ольга врешті-решт зібралась в дорогу. Про цю подорож вона вже давно мріяла. Однак сімейні обставини, побутові клопоти та буденні справи ніяк не давали молодій жінці здійснити поїздку. Жінка
Коли отак несподівано зустрів свою Оксанку на вулиці, від щастя дар мови втратив. Аж сльози покотились – так довго її шукав, навіть і не знав, що думати. А вона дивилась на нього сумним і трохи збентеженим поглядом « Тепер розумієш, чому я зникла? Знаєш мою таємницю, що ж далі робитимеш?»
Історії з життя 0
Коли отак несподівано зустрів свою Оксанку на вулиці, від щастя дар мови втратив. Аж сльози покотились – так довго її шукав, навіть і не знав, що думати. А
Коли він увійшов всі одразу зрозуміли – не місцевий. Дорогий костюм, краватка і шкіряний портфель. Чемно попросив нашу Варку. Та біла, мов стіна, йшла до нього. Чекала найгіршого
Історії з життя 0
Коли він увійшов всі одразу зрозуміли – не місцевий. Дорогий костюм, краватка і шкіряний портфель. Чемно попросив нашу Варку. Та біла, мов стіна, йшла до нього. Чекала найгіршого.
Григорієві було не до свят. Три дні він провів у лікарняній палаті біля своєї Ганнусі. Не їв, майже не спав, лише прислухався до її уривчастого дихання.
Історії з життя 0
Григорієві було не до свят. Три дні він провів у лікарняній палаті біля своєї Ганнусі. Не їв, майже не спав, лише прислухався до її уривчастого дихання. Ще тиждень

You cannot copy content of this page