Головна

Історії з життя

Мій чоловік – шанований у місті власник фірми, поважна особа, яку знають чи не всі місцеві чиновники… Його білозуба посмішка засліплює людей, які не вміють заглядати глибше, а веселість та дотепність чарує недалеких жінок. Ідеальний серед чужих, чоловік показує своє справжнє лице лише вдома
Історії з життя 0
Укотре всю ніч не могла стулити повік… Мій чоловік – шанований у місті власник фірми, поважна особа, яку знають чи не всі місцеві чиновники… Його білозуба посмішка засліплює
Тетяна зважилася прийти на побачення наосліп. Згодом дівчина гірко пошкодувала про своє рішення
Історії з життя 0
Два місяці тому Таня розлучилася зі своїм хлопцем. Перший місяць вона просто марила ним, їй було дуже важко. Постійно хотілося подзвонити або написати. Але вона розуміла, що ні
Після того, як Павло зробив мені пропозицію, з сестрою взагалі почало діятись щось незрозуміле , спочатку я подумала, що вона небайдужа до мого нареченого. Вирішила з нею поговорити начистоту
Історії з життя 0
— Ми з Христею, моєю сестрою, дуже близькі. Вона всього на півтора роки молодша за мене, ми з нею завжди все робили разом, батьки навіть постаралися віддати нас
У плани Світлани розлучення не входило. Вона не могла отямитися від того, що сталося, сподівалася, що чоловік незабаром одумається і не покине її з двома дітьми. Але час минав, Сашко примудрявся якось існувати поміж двох жінок, жив в сім’і відкрито ходив до іншої, хоч і знав, як переживає дружина
Історії з життя 0
Історія ця реальна, імена, звичайно, змінюю. Однак, ситуація мені здається дуже банальною. Далеко не єдиний такий випадок. Світлана і Сашко одружилися молодими. Він служив у військовій частині, його
Ніхто не бачив, як на городі чи по господарству Любка клопочеться, – все у розвагах та веселощах. Мати цілими днями гне спину біля грядок чи сіно сушить, а Любонька гріє спину біля сільського ставу, де в таку гарячу пору – ані душі. Й ім’я «Любонька», яким так ніжно називала дівчинку мама, у селі тепер вимовляли з насмішкою: мовляв, гарне, але не тому дане
Історії з життя 0
«Моя Любонька», – так називала доньку Марія Василівна. Завжди називала: коли тій було рік, шість, двадцять і більше. Всі довкола захоплювалися стосунками між матір’ю і дитиною. Воно, мабуть,
Минає її тридцять четверте літо, а вона й досі одна-однісінька у своїй трикімнатній квартирі. Заскочив уранці Олексій — як завжди боявся, аби сусіди не помітили, нашвидку привітав і вручив коробку з дорогим мобільним телефоном. Їздив на тижні в Київ, певно, там і купив
Історії з життя 0
У п’ятницю був короткий день. Довгі лункі коридори швидко наповнилися тишею. Тільки в кабінеті з табличкою «Терапевт», що знаходився на першому поверсі, чулися жіночі голоси. А ще звідти
– Моя подруга, розповіла мені, що Борис розлучений, ніхто не знав чому. Довідалася, що Борис живе у Тернополі, синів одружив, має внуків. І ось минулої весни, на 8 Березня, я отримала великий конверт. Зворотна адреса – Тернопіль. Розкрила, а там на гарній листівці – привітання від… Бориса! Як кажуть, я мало не впала
Історії з життя 0
– Я розуміла й розумію, що в житті треба бути готовою до чого завгодно, проте тих подій, які сталися зі мною, аж ніяк не могла уявити… – Соню,
— Два місяці назад ми з дружиною їздили на ювілей до мого брата. Свято минуло чудово, але я повернувся додому з неприємним осадом, і причиною тому була моя Люда, — скаржиться 39-річний Вадим.— Я ніби подивився на свою дружину іншими очима, навколо було стільки жінок і моя Людка на їх фоні просто загубилася
Історії з життя 0
— Два місяці назад ми з дружиною їздили на ювілей до мого брата. Свято минуло чудово, але я повернувся додому з неприємним осадом, і причиною тому була моя
— У мене троє дітей, їм потрібні окремі кімнати. – заявила новоспечена дружина – Нащо їй окрема кімната. Давай її речі у вітальню винесемо. Все одно ти тут господар, а скоро і я стану
Історії з життя 0
— У мене троє дітей, їм потрібні окремі кімнати. – заявила новоспечена дружина – Нащо їй окрема кімната. Давай її речі у вітальню винесемо. Все одно ти тут
Позаминулий місяць у нас було багато гостей і якось гроші розійшлися, а мені потрібне було взуття на весну, я попросила кілька сотень у чоловіка, тут його як понесло: я і марнотратом виявилася, і економити не вмію. Я йому і випалила, що ті гроші, які він приносить мені, сам і проїдає, ще й гостей вічно тягне, а з ними одним  чаєм застілля ніколи не закінчується. Він, звичайно, розізлився, запропонував, щоб ми пожили кожен на свої доходи
Історії з життя 0
— У нас з чоловіком офіційний дохід практично однаковий: у мене 7 тисяч, у нього – 5, але тільки у мене вся зарплата “біла”, а у нього крім

You cannot copy content of this page