fbpx
У мене другий шлюб в якому я прожила вже більше двадцяти років. Маю доньку від першого, яка татом називає мого нинішнього чоловіка. Рідний тато моєї доньки старшої з донькою не спілкувався ніколи, але платив дуже гарні аліменти. Так от з тих грошей я ні копійки не брала жодного разочку. Я розсудила, що вони не мої, а доччині і в нас і так усього вистачає, тож я їх для Анюти складала на купку. Я думала про все сказати Олексію, а потім зрозуміла, що то гроші моєї дочки, от виросте, сама розпорядиться тим, що тато їй за всі роки надсилав
У мене звичайна родина. Що я, що чоловік працюємо, отримуємо середній заробіток на місяць. Є свій автомобіль і нещодавно ще за двокімнатну квартиру виплатили нарешті довготривалий кредит. При
Все своє життя я чекаю, коли мій чоловік стане мені опорою ті підтримкою в життя. так, любі мої, не мільйонером, не олігархом, а просто людиною, яка мене підтримує
Знаєте, що мене просто виводить з себе? Це великомудрі фрази, яких зараз розвелося стільки, що вже сумуєш за стандартним написом на паркані. Я про фразочки з інтернету. Сьогоднішня
Мариночка мені спочатку сподобалася. Вона явно була кращою за попередніх дівчат мого сина. Вона розумна, при цьому красива, струнка. Так ще й господиня просто прекрасна! Все в неї чисто та до ладу у кожному куточку порядок. Син мій любить її дуже. Вони ж і весілля мали намір зіграти. Навіть заяву вже подали. Виявляється, що невісточка моя майбутня вже при надії. Я вже й речі для онучка свого придивлятись почала, аж тут гостя неочікувана до мене на поріг із новиною
Мариночка мені спочатку сподобалася. Вона явно була кращою за попередніх дівчат мого сина. Вона розумна, при цьому красива, струнка. Так ще й господиня просто прекрасна! Все в неї
Донька моя вирішила на роботу виходити. Приходить, щаслива така новину мені повідомила і повнісіньку торбу дитячих речей і іграшок принесла, мовляв, то для онуків твоїх, мамо, адже ти з ними сидіти будеш доки я з чоловіком працюю. Доньку вислухала, пораділа за неї щиро, торбу їй у руки і за двері. Не збираюсь я після того, що на минулих вихідних сталось онуків глядіти. Хай няню наймають і я впевнена. що ви на мій бік станете
Донька моя вирішила на роботу виходити. Приходить, щаслива така новину мені повідомила і повнісіньку торбу дитячих речей і іграшок принесла, мовляв, то для онуків твоїх, мамо, адже ти
Нас з сетрою тато сам виростив і на ноги поставив. Мами не стало, ще коли ми дітьми були. П’ять років тому сестричка моя старша заміж вийшла. Жениха собі обрала дуже заможного. Скажете – радійте люде, кожній би так, проте нам з татом не до радості. Надто свати у нас люди цікаві, а сестра навчилась не погано під їхню “сопілку” підлаштовуватись
Нас у тата двоє доньок. Мами нашої не стало на світі ще коли я малою була, тато вдруге так і не оженився. Претиденток багато було, але тато сказав,
Іванові від самоти вити хотілося, тож без роздумів погодився продати свій дім. Місяця зо два він протримався в новій квартирі. Дружина сина вічно невдоволено бурчала на свекра
До плацкартного вагону зайшов літній чоловік. Він був настільки старенький, що без допомоги сторонніх уже не обходився. Пасажири допомогли йому піднятися до тамбуру, перевели на місце. Дідусь був
Мама моя вже три роки як на заробітках за кордоном. Їхала вона туди тільки для того, аби сестрі моїй допомогти. Справа в тому, що чоловік моєї сестри не впорався з керуванням на слизькій дорозі, дуже вже багато коштів знадобилось, аби його на ноги поставити. Я на свята до сестри з’їздила і те, що я побачила у них у домі мене дуже вразило. Тепер не знаю, як бути. Вірніше, як це мамі озвучити, адже навіть у мене це в голові не вкладається
Мама моя вже три роки як на заробітках за кордоном. Їхала вона туди тільки для того, аби сестрі моїй допомогти. Справа в тому, що чоловік моєї сестри не
Чоловіка не стало на мій ювілей, навіть з того світу може мені напаскудити.
Я не зла людина, але повна хата гостей, на стіл витратила не одну тисячу і на тобі – така звістка! І всі вже не знають чи співати «Многая
Свекруха мене любила більше, ніж рідна мати. Дивно зараз таке почути, але то були такі роки, чи черствість в душі не має ні часу, ні простору
Я була четвертою донькою в нашій сім’ї. Не знаю на що надіялася моя матір чи вона гадала, що я маю в моменті змінити стать? Але все своє невдоволення
Котрий день ходжу колами і дивлюсь, як та жінка гуляє з дітьми. Ніяк наважитись не можу підійти і всю правду їй розповісти. З одного боку, якщо промовчу, то з моїх плечей на зо два роки впаде важка ноша і я зможу дихати спокійно. Але чи заслуговує вона на те, що її чекає? Чи маю я право змовчати? Ось і ходжу довкола цієї багатоповерхівки, ніяк наважитись підійти до цієї Марії не можу
Котрий день ходжу колами і дивлюсь, як та жінка гуляє з дітьми. Ніяк наважитись не можу підійти і всю правду їй розповісти. З одного боку, якщо промовчу, то

You cannot copy content of this page