Історії з життя
Ми дружили з Олею з дитинства, вона красуня і я непогана, але всі хлопці заглядали на неї, а мені вже як хто лишиться. Але Оля була така легка
– А що наша мамуся нам на обід приготувала, – казав Олег, обіймаючи дітей і несучи на кухню, де мене цілував в чоло. – А що наша мамуся
Я б могла й далі, як звично, говорити, що от Галин Іван вже другу машину має, а Галя шубу, що Олег повіз Настю в гори, куми, навіть, ремонт
Вона мене ще й присоромити хотіла. Та де, перед ким? Перед моїми ж гостями? Та я ж вдвічі від неї старша і там де вона лиш ходити вчиться,
Не траплялося на вашому шляху бабці Марці, то як ви в цьому світі виживете. Марця приходила до хати, коли ще бабуся несла від корови відро з молоком. –
Я була щаслива в шлюбі з Дмитром. Він був моїм найкращим другом, підтримкою і любов’ю всього мого життя. Разом ми будували наше майбутнє, ділилися мріями та планами. —
– Та тебе якось вибавила, чого ти так кажеш, – не звертала я уваги на слова доньки і леліяла онучку. – В тому й справа, що «якось»! А
Коли я почула кого саме до нас на новорічні свята запросив чоловік, мало не розплакалась. Не подумайте, стіл я накрити зможу, є з чого, тут інше питання. Минулі
Мені сімдесят. Тільки вчора святкували. Щоправда, святкували більше донька з онуками, а я так, сиділа збоку, кивала й усміхалася. Завжди дивно, як швидко життя тече. Мені здавалося, що
Мені було сорок років, стара діва з бухгалтерії, власниця розкішного чорного кота чи, скоріш за все, навпаки. Я була дуже самотня, могла б сказати, що ходила на роботу