До нашого двору збігались люди звідусіль, бо такого зчинилось, що ніколи й не бачили. Галина аж ногами тупотіла, усе намагалась у дім зайти і маму свою кликала, ніби та могла підвестись і вийти. Син мій спокійно стояв на дверях і нікого окрім голови села і відповідних служб у хату не впустив. Зрештою, ті поїхали розвівши руками, а Галя сіла в машину і пообіцяла нам що так того не залишить
До нашого двору збігались люди звідусіль, бо такого зчинилось, що ніколи й не бачили. Галина аж ногами тупотіла, усе намагалась у дім зайти і маму свою кликала, ніби
Я не знаю чого чоловік не сприймав мене серйозно, навіть тоді, коли пакував мої речі в вантажівку, то реготав, що я до нього вернуся через два тижні максимум
– Кому ти треба з двома дітьми?, – казав він мені і плескав друга по руці, мовляв, ти дивися, що вона вигадала, але буде по-моєму. І я справді
Я жила собі у шлюбі так, як жили мої батьки і дід з бабою. Пам’ятаю, як мені було дивно малій дізнатись, що у мами і батька лиш одна мама рідна, наскільки наші бабусі гарно ставились і до невістки і до зятя. Я малою вважала собі, що бабуся Ліда і Зіна є одночасно мамами обом моїм батькам. Але у свекрухи мені попалась дуже цікава жінка, хоч спершу я того і не зрозуміла
Я жила собі у шлюбі так, як жили мої батьки і дід з бабою. Пам’ятаю, як мені було дивно малій дізнатись, що у мами і батька лиш одна
Тиша заповнила кімнату, і я відчула, як моє серце стискається від гніву. “Ти все зруйнував своїми вчинками. Кожен раз, коли ти йшов до іншої, частина мене кам’яніла”.
Я стояла біля вікна, дивлячись на пізнє осіннє небо. Сірі хмари нависали над містом, і серце моє тяглося до спогадів, які, здавалося, ніколи не вивітряться. Він лежав у
Довгі дні, після поминок за чоловіком, я не могла ні їсти, ні спати, мене аж розпирало від почутого, від того, що я не можу нічого змінити, від того, що всі ці роки закривала очі і «не дивилася вгору»
Все розкрилося банально і випадково, але найсмішніше було те. Що все наше спільне зі Степаном життя, він мене подавав як дуже ревниву дружину, яка йому й продихнути не
«Дайте мені вже спокій!», – грюкнула донька дверима, а я теж у двері та до подруги
– Що мені робити? Дівці тридцять років, ні зарплати, ні хлопця, раджу їй щось, то все в штики сприймає. – То зроби так, як вона тобі каже? –
Коли ми дійшли до того, аби торт замовляти, я не витримала і вийшла геть із кімнати. Сваха буквально смітила грішми і просила такого, що нам із чоловіком місяць працювати доведеться, аби за ту споруду, що тортом зветься заплатити. “Все буде на найвищому рівні” – говорила нам сваха. А за рік після весілля прийшла вона до нас із проханням великим
Коли ми дійшли до того, аби торт замовляти, я не витримала і вийшла геть із кімнати. Сваха буквально смітила грішми і просила такого, що нам із чоловіком місяць
Я довгі роки була сама і не тому, що на мене увагу кавалери не звертали, просто ми з чоловіком так добре жили, що я вважала навіть розмову з кимось іншим – неприпустимою. Одразу уявляла собі обличчя чоловіка на якому читалося тільки одне слово
Я за своїм чоловіком була мов за кам’яною стіною, правда не дуже довго, всього шістнадцять років. За цей час я знала, що маю бути біля дітей і біля
Син мій чорнявий. У нас у сім’ї всі красиві та чорняві, – Олена Павлівна уважно дивилася на обличчя невістки, ніби намагаючись по реакції зрозуміти, в чому справа. – Ти теж брюнетка і батьки твої смагляві та стрункі. Чому ж мій онук білобрисий і синьоокий
– Бабо, бабусю! – смикав її за поділ спідниці малюк. – Що тобі? – Цукерку. – Іди у мами попроси! Онук надувся і, ображено, подався шукати маму, а
Я вірила у те, що доля сину моєму всміхнеться і він таки знайде ту, яка буде йому хорошою дружиною. Так Вадиму і сказала: “На твоїй Галі світ не зійшовся, роззирнись. Як вона почала тобі такі концерти влаштовувати, то жити так і не варто у парі далі – знайдеш ліпшої швидко”. Вже другу дружину ми із ним довго обирали, а коли знайшли підходящу, врешті, та нам таке заявила, що я й сіла
Я вірила у те, що доля сину моєму всміхнеться і він таки знайде ту, яка буде йому хорошою дружиною. Так Вадиму і сказала: “На твоїй Галі світ не

You cannot copy content of this page