fbpx
А це ще що за фіфа? І чому це вона на твоєму автомобілі? — Нахмуривши брови, спитала Яна у брата. Вони домовилися сьогодні повечеряти у кафе. Яна чекала Артема біля входу, тому побачила, як він виходив із машини. За кермом була доволі симпатична дівчина. Яку Артем поцілував перед тим, як вийти. Все б нічого, але Артем був одружений уже двадцять рокі
Зрозуміла закономірність. — Не починай, сестричко. — Артем обійняв сестру і завів усередину кафе. — Ні, поясни! — Продовжила Яна, коли вони з братом сіли за стіл і
Послала бабуся Ніна свого діда Федора в місто за мікрохвильовкою. — Он, Михайлівні, онуки привезли, і вона тепер горя не знає. Поставила тарілку із супом на хвилину, а він уже гарячий. Зручно. Не треба в каструлі гріти. Це ж яка економія
Я б сама поїхала, та Ромашка отелитися надумала. А на тебе її не залишиш, бо ти ще проспиш, чи забудеш. Купи хорошу, ось назва на листочку. Не загуби,
Роман з Тетяною перестали впізнавати свою дочку. Вона почала затримуватись, прогулювати уроки і навіть кудись брала з собою їжу. Однак найприкрішим було те, що з дому почали пропадати реч
Христина росла зразковою дівчинкою, навчалася у художній та музичній школах, була відмінницею і завжди радувала батьків. Концерти, конкурси, дівчинка мала дуже насичене життя. Тому на дитячих майданчиках Христинка
Якось після чергової сцени Рома прийшов миритися не з трояндами, не з тортом, не з її улюбленими парфумами. Чоловік приніс трилітрову банку
З Катею ми познайомились, коли лежали разом на збереженні. Усі чекали первістків, і Катерина, хоч і була пристойно старшою за нас – теж. Сусідки по палаті та персонал
І ось тепер, вона не знала, як сказати доньці, яка готується до весілля, що у свої сорок теж збирається заміж, і вже чекає на дитину
Оксана не знала, що їй робити. Як розповісти про все доньці? Раптом вона не зрозуміє, засудить, перестане з нею спілкуватися? Думка: «Як я дивитимусь їй в очі?» ─
Бабусю, можна я в тебе трохи поживу? — раптом запитав восьмирічний онук Сашко у бабусі Люби
Бабусина наука. — Чого б це, — здивувалася бабуся. — А твої батьки? Хіба ж вони на таке погодяться? — Ну, ти їм подзвониш. Попросиш, щоб вони мені
Вчора вночі ці дві котлети, які ви мені загорнули, з’їв мій чоловік. Він був у такому захваті і сказав, що не зможе далі жити, якщо в нашому будинку таких котлет не буде. Дослівно: «Як можна жити, знаючи, що у світі існують такі котлети, а ти їх не їси?»
Моя аспірантка запізнювалася. Я запросила її до себе додому, бо займатися в той час, коли вона могла, в університеті було не можна. Занадто пізно! Пролунав звук домофона –
Поки гості веселилися, Олені спала на думку ідея подивитися листування чоловіка в його ноутбуці. Вона ніколи не нишпорила його гаджетами, не перевіряла кишені, адже все життя вони жили, довіряючи один одному. Однак у цій ситуації треба було розібратися
Артем із Оленою познайомилися ще у школі. Він трепетно ставився до дівчини, а в 10-му класі освідчився їй у коханні. Олена відповіла взаємністю. Відтоді вони стали нерозлучними. Жили
Я викинула сміття за себе і за ту жінку і тільки по дорозі назад зрозуміла, що так би всипала тій незнайомці її ж мішками зі сміттям
Іноді незвичайні історії трапляються навіть тоді, коли ти просто вийшов із собакою виносити сміття. Ось і початок історії. Я наповнила пакети, пристебнула собаку та пішла. По дорозі біля
Вадим пішов від мене. Найприкріше, що всього за місяць він одружився з донькою якогось великого начальника, і вона йому одразу подарувала спадкоємця. Навіть дев’ять місяців не минуло від дня нашого розлучення. Треба ж таке! Відчуваю, якась загадка у цьому все ж є. Може, він зустрічався з нею ще задовго до нашого розлучення
Долі. — Вам доведеться почекати, — завідувачка винувато знизала плечима. — У дітей тиха година. — Нічого почекаю. — Ви сядьте. Там на тумбочці журнали. — Добре Добре!

You cannot copy content of this page