Історії з життя
Зрозуміла закономірність. — Не починай, сестричко. — Артем обійняв сестру і завів усередину кафе. — Ні, поясни! — Продовжила Яна, коли вони з братом сіли за стіл і
Я б сама поїхала, та Ромашка отелитися надумала. А на тебе її не залишиш, бо ти ще проспиш, чи забудеш. Купи хорошу, ось назва на листочку. Не загуби,
Христина росла зразковою дівчинкою, навчалася у художній та музичній школах, була відмінницею і завжди радувала батьків. Концерти, конкурси, дівчинка мала дуже насичене життя. Тому на дитячих майданчиках Христинка
З Катею ми познайомились, коли лежали разом на збереженні. Усі чекали первістків, і Катерина, хоч і була пристойно старшою за нас – теж. Сусідки по палаті та персонал
Оксана не знала, що їй робити. Як розповісти про все доньці? Раптом вона не зрозуміє, засудить, перестане з нею спілкуватися? Думка: «Як я дивитимусь їй в очі?» ─
Бабусина наука. — Чого б це, — здивувалася бабуся. — А твої батьки? Хіба ж вони на таке погодяться? — Ну, ти їм подзвониш. Попросиш, щоб вони мені
Моя аспірантка запізнювалася. Я запросила її до себе додому, бо займатися в той час, коли вона могла, в університеті було не можна. Занадто пізно! Пролунав звук домофона –
Артем із Оленою познайомилися ще у школі. Він трепетно ставився до дівчини, а в 10-му класі освідчився їй у коханні. Олена відповіла взаємністю. Відтоді вони стали нерозлучними. Жили
Іноді незвичайні історії трапляються навіть тоді, коли ти просто вийшов із собакою виносити сміття. Ось і початок історії. Я наповнила пакети, пристебнула собаку та пішла. По дорозі біля
Долі. — Вам доведеться почекати, — завідувачка винувато знизала плечима. — У дітей тиха година. — Нічого почекаю. — Ви сядьте. Там на тумбочці журнали. — Добре Добре!