Їсть вона чимало, апетит у неї завжди був чудовий. Приходить до нас щодня, складається таке враження, що вона мене перевіряє, як я тут без чоловіка справляюся і чи у мене когось немає. А найголовніше, перевіряє, що я готую. Заглядає у кожну каструлю і все коментує. Сіль не клади, майонез не клади, там спецій додай — і так далі вчить мене як жити і готувати.
З дитиною особливо не допомагає, хоча чоловікові щодня телефонує і розповідає, як сидить мені з малюком. Але це неправда! Вона приходить, щоб вивідати, що я готую, добре покритикувати, а в результаті з’їсти половину наготовленого і залишити мене практично без продуктів.
Хоч би раз купила бодай щось. Адже я попросила її якось принести хліба, то вона принесла, але півдня скаржилася, який він у найближчому магазині дорогий. І що мені не завадило б самій навчитися пекти хліб. Це і економно, і смачно. Хоча сама свекруха ніколи нічого не пече, я не пам’ятаю, щоб у неї колись бачила чи куштувала якусь випічку. Взагалі вона не дуже щира в плані гостинності, коли приходимо до неї, рідко коли пригостить чимось. Готувати вона не любить, воліє ходити по чужих домівках та перевіряти там запаси.
То до своєї подруги піде, то до зовиці приклеїться і харчується там кілька днів. У нас вона теж часто обідала, але трохи стримувала свій апетит перед своїм сином, а тепер, як чоловік поїхав за кордон, їй нема кого соромитись і вона без докорів сумління наминає все, що приготую. Одного разу я спекла пиріжки, то свекруха забрала їх із собою, навіть не поцікавившись чи я не проти.
Я б і не звертала уваги, якщо б вона допомагала мені з дитиною, гуляла та бавилася з нею, поки я готую і прибираю. Але ні! Як тільки я прошу її вийти на прогулянку, одразу скаржиться, що у неї то болять коліна, то ломить спину, то німіють руки і таке інше. Один раз заявила, що на дворі холодно і вона не піде гуляти з онуком в таку погоду. Я ж виходжу з дитиною на прогулянку майже щодня. А поки я гуляю з малюком, свекруха не йде до себе додому, а сидить у мене дивиться фільм і доїдає вчорашню вечерю, яку можна було б розігріти на обід. Тому, коли я повертаюся з прогулянки голодна мені доводиться одразу йти щось готувати.
На щастя, у дитини в запасі завжди є кілька баночок пюре.
Ця жінка думає тільки про себе і про те, як наїстися за чужий рахунок. Я ніколи не розуміла таких людей! У мене вже немає сил це терпіти — зовсім скоро я не витримаю і розкажу все чоловікові, нехай йому буде соромно за свою матусю.
Я вже не раз запитувала, чому вона весь час обідає у нас – на що вона мені відповіла, що у неї дуже маленька пенсія і вона просто змушена харчуватися за наш рахунок. А от якби ми їй допомагали матеріально, то їй не довелося б ходити до нас їсти. Набридла її щоденна присутність і критика — без чоловіка вона поводиться вільніше і критикує активніше.
Та я відчуваю, що скоро мені увірветься терпець і я покладу цьому край.
Фото ілюстративне.
