Кілька років тому у мами виникли проблеми з роботою, вона попросила, щоб ми їй допомогли з кредитною карткою шляхом тимчасової оплати мінімальних платежів на термін її працевлаштування.
Чоловікові якраз премію на роботі дали, він докладно “опитав” маму: кредитний ліміт, який борг, скільки місяців виплачувати, якщо по тисячі сто. В результаті прийшов до висновку, що нам простіше погасити залишок маминого боргу.
Чоловік у мене навчений власним досвідом: його мама колись активувала кредитну карту, яку їй поштою надіслали, і загрузла у відсотках. Вона з легкістю витрачала гроші банку, насилу їх повертала. Врешті-решт вона підсіла на мінімальний платіж, який майже відразу ж витрачала. Чоловік, коли про це дізнався, борг по кредитці закрив, маму змусив від карти відмовитися, сам звозив її в банк, щоб вона закрила кредитку.
У випадку з моєю мамою чоловік поставив аналогічну умову: він дасть гроші тільки якщо мама здасть карту банку.
Мама погодилася. Чоловік перевів кошти на її кредитну карту, запропонував особисто відвезти в банк.
Мама від компанії відмовилася, сказала, що не маленька і їй няні не потрібні. Сама з’їздить і все зробить. Через кілька місяців мама вирішила проблему з роботою, правда, її прийняли на роботу з меншою зарплатою, ніж вона раніше отримувала. Але мама і цьому зраділа.
Ми з чоловіком думали, що у мами все добре: робота з’явилася, витрати на кредитку зникли.
Нещодавно мама знову прийшла до нас за допомогою. Кредитку вона тоді не повернула, їй ще й ліміт збільшили до п’ятдесяти тисяч. Вона все витратила. Кілька разів платіж пропустила, грошей не було. Банк почав просити близько трьох тисяч в місяць в якості мінімального платежу.
– Я не можу віддавати так багато! Зарплату знизили, в місяць сім тисяч виходить, за квартиру 1500 віддаю, ще їсти щось треба, на проїзд, на зв’язок… Ви мене минулого разу виручили, і зараз допоможіть, будь ласка? – попросила мама.
А у нас теж обставини змінилися: я в декреті, дитині рік, роботодавець платить мені шість тисяч в місяць. У роботодавця чоловіка давненько немає коштів на премії, йому б на плаву залишитися.
Я схильна була погодитися – маму треба рятувати. Чоловік почав заперечувати:
– Це її проблеми. Цією картки взагалі не повинно бути у неї на руках, ми домовлялися на певних умовах. Якщо ми зараз знову їй допоможемо, де гарантія, що борг потім не стане ще більшим, або що у твоєї мами не з’явиться ще кредит або кредитна карта?
Я сказала чоловікові, що буду давати мамі гроші зі своїх грошей.
– Три тисячі – рівно половина твого доходу. Хочеш – віддавай матері. Але і я тоді буду додому приносити половину зарплати, – чоловік взявся не на жарт.
Я не думала, що він так зробить. Все-таки саме його зарплата – основне джерело нашого доходу. Я отримала виплату, перевела мамі на карту. Через чотири дні чоловік приніс додому зарплату. Рівно половину. п’ятнадцять тисяч.
Чотири з гаком за квартиру, 300 за інтернет, ще 300 на мобільний зв’язок, п’ять тисяч кредит на машину. Харчування стоїть окремим пунктом витрат: дитина пересідає за загальний стіл, намагаюся купувати якісні хороші продукти. Одяг та взуття, дитина росте швидко. У мене витрати: манікюр і перукарня раз на місяць. Чоловікові на бензин і обіди.
Я йому сказала, що нам цього не вистачить, нехай другу половину теж вкладає в сімейний бюджет. Чоловік відмовився. Сказав, що поки я буду допомагати матері, то буду вчитися економити і жити на цю суму.
У нас з мамою відбувся непроста розмова. Я дуже хотіла і далі їй допомагати, але чоловік… Чоловік і підказав варіант, як мама зможе вирішити проблему з щомісячним платежем.
Мама здала свою квартиру, сама орендувала кімнату поруч з місцем роботи. Вона економить на проїзді і обідах, ходить обідати до себе. Плюс різниця між орендою квартири і кімнати. На мінімальний платіж їй вистачає.
– Так буде краще. Люди ніколи не цінують того, що дісталося їм просто так. Продовж ти їй допомагати, через кілька років вона прийшла б до нас з мільйонним боргом. Твоя мати доросла жінка, а досі зрозуміти не може, що витрачати гроші куди простіше, ніж їх заробляти. Коли вона це зрозуміє, то буде дбайливо ставитися і до своїх грошей, і до наших, – каже чоловік.
Розумом я розумію, що він має рацію. Я розумію, що зі своєю матір’ю він вчинив би точно так же в аналогічній ситуації. Але мені дуже погано від того, що він здатний залишити мене і дитину без грошей через свої принципи. Я б ще зрозуміла, якби він не доніс додому сім тисяч, але не донести половину зарплати – перебір.
Я в ньому розчарувалася, в душі ніби щось обірвалося. Я завжди вважала чоловіка кам’яною стіною, а зараз це відчуття пропало. Намагалася поділитися з чоловіком переживаннями, він відмахується, вважає, все зробив правильно. Може, якщо міркувати логічно, то правильно. А якщо по-людськи, то у мене до нього багато питань, на які він не хоче відповідати.
Світлана.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
