У мого чоловіка на роботі є колега з яким він у дуже дружніх стосунках і він вирішив, що нам треба святкувати Новий рік разом. Просто з якого дива? Я не знаю, ні його колегу, ні його дружину і, чесно кажучи, радо б відсвяткувала вдвох.
– От і познайомишся. Василь просто дуже добрий чувак, я багато чим йому завдячую на роботі і думаю, що то така дрібниця один вечір провести не так, як ти хочеш.
Що ж, раз така справа, так і бути – я тиждень не розгинаючись готуюся до цієї події, бо ж треба не лише в квартирі зробити генеральне прибирання, але й продумати меню та купити продукти. Я вирішила, що вже не буду геть себе заганяти, тому зготувала два салати та зробила м’ясну нарізку, купила фрукти і торт. Думаю, що дружина Василя теж щось принесе, щоб прийти не з порожніми руками. Ага. Зараз.
Приходить ця довгоочікувана пара: він такий справді простецький чоловік, а вона вся розфуфирена жіночка, яка прагнула веселощів і, о диво, – з порожніми руками.
Я подивилася на чоловіка, але він стенув плечима, мовляв, та нам вистачить, що ми гостей не почастуємо. Проте, Василь заснув ще до Нового року, не від того, що випив – ні, просто людина тихо собі сиділа на кріслі, аж глип – він тихенько спить.
Я знову на чоловіка дивлюся, мовляв, компанія – вогонь просто, а він знову на мене шикає. Його жінка, Ольга, почала мені тицяти сотні тисяч своїх фото і кожну детально описувати, наче мені цікаво, що то за люстра була в тому ресторані і вона собі таку хоче, коли вони збудують дім, а це буде не скоро, бо…
Я не скажу, що сама дуже компанійська людина, а це було просто не святкування, а мука! Ледве бамкнуло дванадцяту, я швиденько загадала бажання і пішла будити Василя. Але Ольга вхопила мене за руку і каже:
– Хай спить, ми так гарно сидимо, – і давай мені ще й кліпи показувати та якісь відеоролики, які їй дуже подобаються…
Ледве їх збулися близько третьої.
І тепер він знову мені пропонує пережити те саме. Для чого? Я ще розумію, якби Василь сам напрошувався чи був якимось начальником, але ні.
– Ми вічно самі справляємо, то чому б і не з ними? Вони теж важко знаходять спільну мову з іншими людьми.
Я тоді йому сказала, що погоджуся, якщо Василь сам попросить мене про святкування і ми з Ольгою розділимо приготування столу. Чоловік образився і каже, що гостей так не зустрічають і йому буде перед Василем соромно. А мене нервує інше – чому через якогось флегматика, якому сто років нічого не треба, я маю сваритися з чоловіком?
Фото Ярослава Романюка.
