fbpx
Культура
Чужих дітей не буває. Дімин день був розписаний по хвилинах, з ранку до вечора він займався будинком і дитиною. Недолуга мати не виходила на зв’язок

Діма і Ліза познайомилися через знайомих, з боку Діми – це була любов з першого погляду, така мила, ніжна, тендітна. Друзі на нього співчутливо дивилися. Цих поглядів він не розумів, як можна не любити ангела?

Читайте також: На брудній липкій підлозі серед недопалків і пляшок сиділа моя донечка. Аби врятувати дитину мусила викупити її у рідної матері

Через пару місяців він зробив Лізі пропозицію, весілля було скромним. Жити стали у Діми. У нього від батьків залишилася двокімнатна квартира в спальному районі. Діма працював автомеханіком. Зарплата не дуже стабільна, але викладаючись на повну можна було добре заробити.

І ніби все було добре, якби не теща – Інна Олександрівна. Ох і бронебійна жінка. У всьому примудрялася контролювати дочку, додому до молодих приходила через день наводячи свої порядки, і це півбіди. Дімку вона щиро ненавиділа. Кожен день вона не пропускала можливості висловити своїй донці свою думку. Я думка зводилася до того, що дочка заміж вийшла за некчему. І освіти у Діми немає, і ледар він, і зовнішністю не вдався.

Все змінилося через 2 роки шлюбу. Ліза завагітніла. Інна Олександрівна перестала насідати на неї, але стала з захватом виносила мозок зятю. Ненавиділа вона його від щирого серця.

Все різко змінилося після пoлогів Лізи. Коли Діма перший раз прийшов привітати дружину в полoговий будинок, вона спустилася і потупивши очі якось знехотя розмовляла з ним. Він переживав, не розуміючи поведінки дружини, серце було на місці.

Більший сюрприз чекав на нього, коли він прийшов через 2 дні на виписку і йому відповіли, що дружина виписалася, а ось дитина залишилася в лікарні.

Коли Дімі показали дитину, то все встало на свої місця. Дитина була темненька. Чорне волосся, карі очі і шкіра смаглява. Такий гарний і пухкенький карапуз, але було в ньому щось чуже. І на тлі світленької Лізи і світлошкірого Діми, виглядав він  дивно. Тут або дитину підмінили, чи Ліза зраджувала чоловікові. Як сумно б не звучало, але останнє було схоже на правду.

Діма не знав, що робити з дитиною, але залишити сина коханоїї жінки він не міг. Хлопця він забрав додому, до того ж за документами він його батько. Назвав його Артемом.

Далі чекав новий yдар, теща потрапила під машину. Залишилася жива, але зламала ноги і пошкодила хребет. Поки вона лежала в лікарні, спритна дочка примудрилася зі своїм коханцем продати материну квартиру. Та по наївності підмахнула генеральну довіреність, коли у неї  серце прихопило в черговий раз. На той момент Тьомі було вже 1,5 року.

Дімин день був розписаний по хвилинах, з ранку до вечора він займався будинком і дитиною. Недолуга мати не виходила на зв’язок. Вночі він біг до автомайстерні, Тьому залишав з сусідкою. Дитина ніби відчувала, як важко батькові і спав ночами добре. Навіть коліки і зуби у нього проходили безболісно.

Пару раз Діма провідував тещу приносячи продукти,  більше про неї не чули. Але останній раз Інна Олександрівна кинула в нього яблуком і ходити до неї він і зовсім перестав. Поки одного разу не пролунав дзвінок від її лікаря. Тещу готували до виписки, куди виписувати її ніхто не знав.

Рішення Дімі далося дуже важко. Тепер у нього на руках була маленька дитина і неходяча і озлоблена теща. В одній кімнаті він жив з сином, в іншій поселили Інну Олександрівну. Крoв вона не переставала пити зятю, онука відверто ненавиділа. Потім настав переломний момент. Дімі повинні були видати зарплату, начальник приїхав на роботу і у нього не збігалися розрахунки, потрібно було терміново їхати, щоб все уточнити і отримати гроші. Вони тепер потрібні були ще сильніше. На ліки тещі йшла третина бюджету.

Сусідки вдома не було, довелося просити Інну Олександрівну посидіти з онуком. Діма біг зі швидкістю вітру, вирішивши питання з начальством, він забіг в магазин і аптеку і летів додому, в передчутті скандалу. Але зайшовши додому здивувався тиші. Відкривши двері кімнати теші, він побачив, що та сидить на своєму інвалідному кріслі, Тьома сидить, обійнявши її на колінах, а вона читає йому книжку.

Теща підняла голову і зі сльозами на очах сказала зятю: «Дім, прости мене. Він такий хороший, він такий рідний. Спасибі, що ти Тьомку тоді не залишив  і мене не кинув ».

Реабілітація Інни Олександрівни зайняла пару років, на ноги вона стала, але ходила з милицею. Через пару років Діма одружився і нарoдилася дочка. Теща так і залишилася жити з ними, для дітей вона стала улюбленою бабусею, а для нього люблячою мамою. Пізніше про Лізу прийшла звістка: її не стало, спилася, коли її кинув черговий коханець.

Джерело

facebook