Для того, аби повідомити цю радісну новину ми зібрали усіх родичів за святковим столом. Тримали інтригу до останнього і коли оголосили, то очікували, чого завгодно, тільки не такої реакції. Бачте, тепер ми для всіх стали раптом безвідповідальними і недалекоглядними.
Ми із чоловіком живемо у щасливому шлюбі вже майже 20 років. Одружилися ми зовсім молодими, одразу стали батьками. Незважаючи на плітки та закиди, ми стали міцним подружнім союзом та зразковою родиною.
Сімейне життя у нас казкове, повне порозуміння та гармонія. Ми ніколи не шкодували про свій вибір і «втрачену» молодість. Хоч ми й рано стали батьками, але дитина була бажаною. Уже за кілька років ми зважилися на другого малюка.
Зараз нашим хлопцям 13 та 10 років. Вони виховані та самостійні хлопчаки. У мене ніколи не було з ними негараздів. Я якось навіть не помітила, коли вони встигли вирости, адже металася між роботою та навчанням. Ми намагалися самі справлятися, але іноді зверталися за допомогою до родичів. Коли моя бабуся була жива, вона завжди нас виручала і ніколи нічим не дорікала.
Тепер ми міцно стоїмо на ногах, купили квартиру, машину та отримуємо гарну зарплату. Хлопчаки активні. самостійні. Дуже шкода, що росли вони у ті часи, коли ми і на хліб самі заробити не могли, лише будучи підлітками, хлопці дізналися, що таке нормальне життя. Незважаючи на скромне минуле та різні життєві рівні, у синочків багато друзів, вони активно розвиваються і будують плани на майбутнє.
Я свого часу не могла приділити їм достатньо уваги у дитинстві, адже займалася кар’єрою. Ми рідко з ними грали і гуляли, але робили все для того, щоб зробити їхнє майбутнє безхмарним. Постійно втомлені та виснажені батьки – це те, що щовечора бачили наші діти. Сьогодні ми можемо похвалитися досягненнями, тільки не вистачає ще однієї дитини.
Щоб реалізувати всі свої материнські почуття та заповнити порожнечу, мені хочеться стати мамою втретє. Чоловік підтримує моє рішення.
Ми думали, що родичі зрадіють цьому, але батьки з осудом сприйняли цю новину. Ми отримали купу негативу і якихось незрозумілих претензій зі сторони тих, хто мав би порадіти за нас і підтримати у таку щасливу хвилину.
Усі вмовляють нас змінити рішення, але чому? Хіба це щось таке неприйнятне – стати багатодітними батьками, якщо маємо для цього достатньо ресурсів?
Чому у них у всіх така реакція? Чим ми їм не вгодили?
29,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
