fbpx

Доки доньки не було я вирішила їй сюрприз зробити. У неї двоє дітей, робота я добре знаю. що усього вона не встигає. а робота накопичується. У мене було два тижні, аби навести лад і викинути увесь непотріб з їхнього дому

Моїй дочці 33 роки. Є у мене і двоє онуків. Живе молоде сімейство на орендованій квартирі, на всьому заощаджує, але цього літа вирішили не шкодувати грошей та звозити дітей у гори.

Не дарма ж зять на двох роботах працює.

Вони їхали до родичів знайомих тому по грошах вийшло не дуже дорого. Умови найпростіші, але вони везли дітей на далеко від сирен, а не на умови дивитись. Краще так, аніж ніяк.

Швиденько зібралися та рвонули на відпочинок. Перед від’їздом донька звернулася до мене і попросила їй за вазонами стежити і кота годувати, адже мала цілу оранжерею.

— Мамо, я все підготувала, ти дотримуйся того, що я написала. Квіти у мене на продаж. ти ж знаєш. Бережи їх, прошу. Тільки не забудь, загинуть мої квіточки, – переймалась вона.

Читайте також: Мама в мене дуже хороша господиня. Вона не тільки тримає увесь дім в ідеальному порядку, але ще й дуже смачно і ситно готує. Кулінарія, її хобі і покликання. Коли ж інтернет з’явився, а з ним і доступ до рецептів докладних з усього світу, мама моя узялась готувати усе на що тільки око падало. Коли я жила окремо, то раділа за неньку, адже не кожен має такий хист. От тільки коли нам жити разом довелось, від моєї радості і сліду не залишилось

Звісно, я приходила і все робила. як мене просили. Оскільки я на пенсії то часу маю вдосталь. Могла б і іншим чим зайнятись, але вирішила, що допоможу доні у всьому. У неї ж двоє дітей, робота, ніколи лад у домі навести досконало. тоя влаштувала генеральне прибирання. Скрізь і все перебрала, навіть балкон із інструментами зятя. Викинула багато мотлоху, але воно того було варте. Так і бачила щасливі очі доньки по приїзді.

За два тижні діти повернулися додому, а у квартирі стерильна чистота. Вони буквально остовпіли, але замість радості вони перезирнулась із чоловіком і почала обурюватись:

— Мамо, навіщо? Я тебе не просила цього робити!

Я ледь не розплакалась. Ну як же ж так? Я ж так старалась:

— Ти краще спасибі матері сказала б. Тут такий бардак був якраз два тижні відмивала, — зі сльозами на очах кажу і вийшла.

Наступного дня донька мене знову набрала, я думала вибачатись буде, але де там:

— Мамо, яку ж бурю чоловік учора робив! Я від нього таких слів ніколи не чула. Нащо ж ти у кожну шафу лазила, ми свою квартиру не впізнаємо. Він тепер вважає, що краще б узагалі нікуди б не їхали. Усі наші речі переклала, навіть особисті. Навіть до квитанцій та листів добралась. Чоловік ніяк не заспокоїться. Ми тебе про це просили? Я ходжу і плачу, багатьох моїх речей просто немає. ти що, щей викинула щось наше без дозволу? У оловіка деталь якась від авто зникла. він її пів року шукав, на закордонному сайті придбав мав по приїзді авто клієнту ремонтувати. Де все, мамо?

Я вже не витримала такого. Кажу, що викинула старі лахи і непотріб, а в деталях я краще за зятя розуміюсь, бо в самої чоловік водієм був. Якщо і викинула щось, то тільки те, що служити не буде. Ще б подякувала, що менше тих залізяк стало на балконі. Я ніби якісь таємниці світу розкрила, така реакція неадекватна. А що я там бачила такого? Квитанції та фото сімейні? Речі їхні? Там же такий пил був, що дихати неможливо. Витрачала свої сили, ще й винна залишилася.

Так неприємно, просто до сліз. А донька ще й балакати відмовляється. Уявіть. Не я з нею, а вона зі мною.

От скажіть, правда ви б подякували своїй мамі за поміч?

09,08,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page