Лариса мало того, що красунею не була, та ще й спроби двох відчайдушних чоловіків зблизитися, незважаючи на її некрасивість, припинила на корені. Один — сантехнік Федір , чоловік самотній та недоглянутий. Приходив до Лариси кран замінити, а вона тим часом котлети смажила. Вже що-що, а готувати вона вміла і по квартирі гуляв такий аромат присмачених часником котлет, що у недоглянутого і самотнього Федора помутніло в очах і він, скуштуваши цих котлет, втратив пильність і вщипнув господиню.
Лариса, жінка велика — хоч угору, хоч упоперек, дістала з гаманця п’ятисотку, зі словами: — Це тобі, малюче, за роботу, — запхала гроші Феді в кишеню сорочки і винесла його за поріг своєї квартири однією рукою. Іншою рукою Лариса несла Федорову валізу з інструментами.
Другий, відчайдушний та веселий Василь працював в автомайстерні. Машину він Ларисчину полагодив поза чергою, а вона, почувши рівне і тихе гурчання мотора, вдоволено усміхнулася. Василь помилково прийняв усмішку Лариси за привід перейти до тіснішого спілкування і поплатився за це носом. Рука Лариси була важка.
Поверталася якось узимку Лариса від друзів, котрі живуть за містом додому. Пізній час. Дорогу, крім фар, освітлює яскравий місяць. І тут нате вам! На дорозі людина лежить. Лариса загальмувала і підійшла до людини. Виявилося – чоловік. Лариса чоловіка у машину на заднє сидіння закинула та на приймальний привезла. На другий день зателефонувала, сказали що живий. Вона котлет посмажила, оладок напекла і поїхала відвідувати знайду. Люди он кішечок та собачок підбирають, а тут — людина, шкода ж. Напросилася до лікаря про стан дядечка дізнатися, а той, описуючи детально проблеми, раптом запитує:
— А чим це у вас із сумки пахне?
Лариса жінка строга, але з добрим серцем і не жадібна, пригостила втомленого Ігоря Петровича і котлетами, і оладками, і в палату пішла знайду годувати. Через годину, йдучи додому, Лариса заглянула до лікаря, щоб попрощатися, але Ігор Петрович міцно спав прямо за столом, поклавши голову на товстенний довідник.
— Спи, спи, Ігоре Петровичу, відпочивай. Я завтра знову прийду, пиріжків принесу. Тепленьких, з капустою, — прошепотіла Лариса і тихенько зачинила двері.
Два тижні Лариса в лікарню ходила, допомагала знайді на ноги підвестися, годувала його ситно — на тамтешній каші не скоро видужаєш. Чоловік той одужав, Ларисі за все подякував і додому поїхав. А Лариса за три місяці заміж вийшла. За лікаря. Ігор Петрович Ларисою з першої зустрічі захоплювався: повз потребуючого не проїхала, не кинула, на ноги чоловіка поставила. А готує як – пальчики оближеш. Лікар за два тижні, що Лариса до знайди ходила, на цілий кілограм поправився. Тому що щодня йому і пиріжки, і котлетки, і сирнички з родзинками приносила все тепленьке в каструльці. Не жінка — мрія! Ніхто ще так не дбав про нього. А коли хтось сказав, що Лариса некрасива, лікар знизав плечима і відповів:
– Не пощастило вам зі смаком. Співчуваю.
Автор: Gаnsеfedern.
Фото ілюстративне.
