fbpx

Ганна Володимирівна пішла, а Віра Іванівна зрозуміла, що син таки повторить долю батька. Того теж мама прийняла і забороняла невістці слово криве про її сина говорити. Але то ж був чоловік… А тут син з вищою освітою і невістка

— Ти розумієш, Віро, адже вона вже зовсім пустилась берегу. Він же ж одружився на ній, коли вона була на третьому місяці і не він тато. Інший би й не поглянув. А Вовочка дружиною зробив, дитину як свою виховував, слова кривого в її бік не сказав. Так а вона йому спокою не дає день за днем ​​через те, що він роботу знайти не може. Ну бувають у житті такі ситуації. І що тепер вдієш? — нарікає на свою невістку Таню Ганна Володимирівна, сусідка Віри Іванівни.

— Аню, але це теж ненормально, погодься. Таня ж другу дитину Вові твоєму подарувала. Вона зараз у декреті, а їсти щось треба і їм, і дітям. Тим більше, на дітей нині стільки грошей іде. Зрозуміло, що вона робить все, аби мати за що сім’ю годувати. Вона ж мама. А Вова твій, чоловік дорослий. Що, не може навіть піти вантажником влаштуватися заради сім’ї? Хоч тимчасово. Дітей має. А гроші заробити?

— Ти що? Який вантажник? Я його в університеті навіщо вчила? П’ять років гроші платила, сама не доїдала, щоб син отримав диплом. А він зараз має іти вагони розвантажувати, бо їй одного хліба з супом мло? Не буде так і точка.

— Не права ти подруго, ой не права. Він жінку взяв за дружину, діти є, повинен нести відповідальність. Ти згадай ситуацію зі своїм чоловіком. Тобі як було, коли він гроші не приносив, і ти сама працювала, сина ростила, ще й його годувала. Тобі було легко?

І тут погляд Ганни Володимирівни згас. І справді, адже її чоловік був тим ще жителем дивану. А вона все не відходила від нього, все просила, все влаштовувала його на роботи звідки він ішов бо “не моє”. Вона не здавалась, але одного дня таки мусила виставити його речі з квартири. Зрозуміла, що толку не буде і очікувати чуда марно.

— Але ж тут геть інше. В нього ж вища освіта. Він же ж її дитину як свою любить. А знаєш, що? Чого це ти мого колишнього згадала? Не думала що ти така, подруго.

Ганна Володимирівна пішла, а Віра Іванівна зрозуміла, що син таки повторить долю батька. Того теж мама прийняла і забороняла невістці слово криве про її сина говорити. Але то ж був чоловік… А тут син з вищою освітою і невістка.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page