Один монах посадив деревце оливи і став молитися:
“Господи, пішли моєму деревцю дощ”.
І Господь послав на землю дощ.
Деревце наситилося вологою, а чернець продовжував молитися: “А тепер, Господи, я прошу надіслати багато сонечка – моєму деревцю потрібно тепло”.
І Господь посилав сонце. Дерево росло.
Чернець продовжував за нього молитися: “Господь, пішли невеликий мороз, щоб зміцнити коріння і гілки”.
Господь послав мороз і …. дерево зaгuнуло.
Читайте також: Ціна відкуплення: притча, яку варто прочитати саме у час Великого посту
Чернець дуже засмутився. Він пішов до іншого ченця, щоб розповісти свою історію і поділитися сумом.
“У мене теж є оливкове деревце, дивись” – відповів інший монах.
Його дерево прекрасно зростало.
“Але я молився по-іншому.
Я сказав Богу, що Він – Творець цього деревця і краще знає, що для нього потрібно.
Я просто просив Бога подбати про нього, і Він це робить”.
За матеріалами – “Кіріос”
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!