Мій день народження в серпні і пізніше ви зрозумієте, чому я так люблю його святкувати. Найперше тому, що вся родина з’їжджається і подарунки вони дарують, своєрідні. Так скажу, щоб не зіпсувати кульмінації історії.
Знаєте, за сорок шість років, мені хотілося хоч раз відсвяткувати в ресторані, щоб гарна зачіска і плаття, а, головне, щоб не стояти годинами за плитою!
Але, що мама, що свекруха, навперебій говорять про те, що ми ж родина і треба сидіти, по-домашньому, щоб грошей не витрачати.
Але те, що я витрачаю на стіл, нікого не хвилює, адже треба не лише ковбасу порізати та хліб поставити.
Треба щонайменше, три салати, два види канапок, щось гаряче з гарніром та юшку чи борщок з м’ясними вафлями. На десерт треба й морозиво з фруктами та про торт не забути! Його теж треба спекти самій.
– Скільки там того печива, коли ти спечеш великий, що стане на всіх по доброму шматку. А то ти того разу Іванкові купований подала, то ми з татом лиш тонесенький шматочок отримали, – казала моя мама.
Ніхто не рахує, що я ще працюю на роботі та втомлююся… Але ж я в місті живу, тут нема ніколи що робити, а лиш на дивані лежати…
Попри те, що нема що робити, то є про що подумати! Тому до нинішнього свята. Я готувалася, так би мовити, цілий рік.
Минулого року, чоловік сам висловив вголос враження від подарунків:
– Куди нам їх всіх діти?
Я теж дивилася на подарунки і думала, куди ж це діти, і як дорогій родині пояснити, що я думаю, про їхні подарунки. Я залізла в інтернет і там знайшла дуже багато корисних рецептів, а найголовніше – ще й напитків!
Я зустріла дорогу родину усмішкою, а мій Василь одразу запропонував дегустацію:
– Пробуйте, пробуйте! На колір не дивіться!
Гості покривилися, але похвалили напій.
Далі розсілися за стіл, на якому вже їх чекали салат з кабачків і бринзи, салат легкий з кабачків, кабачки на шпажках та мариновані кабачки.
Гості перезирнулися, але взялися до частування. Далі я принесла лазанью з кабачками та чебуреки з кабачків. Чоловік щедро напував гостей і казав не дивитися на колір, бо смак – просто чудо.
– Перепрошую!, – вигукнула я, – геть забула принести!
В гостей заблищали очі, але я внесла дзбанок кабачкового фрешу.
– Дуже смачно, – кажу я їм. – Дуже добре до травлення!
Далі я принесла піцу з кабачків та суп з фрикадельками з кабачків, бо рідке має бути на кожній пристойній гостині.
Гості кліпали очима і нарешті мама прошепотіла:
– Торт теж буде з кабачків?
– Дякую, мамо, що нагадала! Торт з кабачків!
Я занесла на тарілці торт з кабачків з зеленню.
– А солодке?, – прошепотіла свекруха.
– Так, торт перемащений повидлом з кабачків вже на підході. Але ви щось нічого не їсте. Тому до десерту ще далеко!
Гості дивилися на нас з чоловіком і кліпали очима. Не такого прийому вони чекали.
– Діти, що сталося? Як у вас не було грошей. То я б вам позичила, – сказала свекруха.
– І я б позичила, – додала мама, – Негоже гостей таким годувати…
І ту я не витримала:
– А гоже мені такі подарунки дарувати?
– Які «такі», – закліпали гості.
– Такі, як і минулого року! Кожен з вас сумкою, в коробці і в мішку привіз нам кабачки!
Гості переглянулися…
– Тому я вам ці кабачки радо віддарую назад в вигляді салату і кабачкової ікри! А ще повидла наварю!
Гості мовчки хрумали стравами з кабачків і хвалили, запивали кабачковим морсом, що не могли прожувати та просили чоловікові підлити смутненьке.
– Це теж кабачкове, – тихо спитав тесть в чоловіка і той мовчки кивнув.
– Хоч це з кабачків смачне, – впевнено заявив тесть і всі гості погодилися з ним.
На кінець трохи повеселіли… Свято вдалося, я так думаю.
Фото Ярослава Романюка.
