Ігор познайомився з Роксоланою в університеті на кафедрі історії, він – молодий аспірант, а вона красуня – першокурсниця. З яким трепетом він заходив в аудиторію, щоб побачити її. Як намагався лишній раз не проходити поруч з нею, бо голова крутилася, плуталися думки і він банально плутався в датах. А потім він ставав сміливішим і сміливішим. Коли він став офіційним викладачем, вона стала його молодою дружиною-аспіранткою.
Це було таке щастя – бачити її поруч кожну хвилину життя. Минуло п’ятнадцять років, а він і досі йде на кафедру з думкою, що його зустріне її усмішка. У них вже двоє діток і життя тільки відкриває нові позитивні сторони, додає смаку, додає бажань.
Роксолана кохала чоловіка. Колись настільки сильно ревнувала його до студенток, що вирішила сама стати викладачкою аби не спускати його з очей. Ще б не хвилюватися – він гарний, розумний, веселий. А ці молоді вертихвістки заради оцінки готові на такі штучки. Хоч Ігор на всі події дивився з історичної перспективи, але їй з кожним роком чогось бракувало. Її молодість та стрімко тікала від неї, а йому роки лиш додавали привабливості. Це просто вселенська несправедливість! І в один з таких невеселих днів, вона наткнулася на нахабного студента, який їв очима її і не соромився в банальні фрази вкладати такі нотки, що в Роксолани солодко щеміла душа. Яка ж це була солодка гра, як чекала вона «випадкового» доторку його руки, цього довгого погляду чорних очей. Роксолана втратила сон, апетит і сором. В які солодкі мрії вона літала. І на що ніяк не могла зважитися.
Ігор помітив переміни в дружині, бо вони були очевидні – вона перестала ним цікавитися в усіх сенсах. Її не цікавили діти, не цікавили плани на вихідні, вона занурилася в себе і мало на що реагувала. Він вирішив прослідкувати за нею на роботі, бо тільки там вона випадала з його поля зору. Грішив на молодих аспірантів, але не побачив ніякої зацікавленості – ні сполоханих очей, ні раптового рум’янцю, ні тремтіння рук. Нічого. Отже, студент. Що ж… Це було вияснити важче, але йому випав такий шанс: вони зустрілися в коридорі і було все: очі, рум’янець, рвучкі рухи.
Чекати поки цей малий вип’є його дружину дотла? Чекати поки її спопелять ці почуття і вона й далі житиме з ним, мов тінь? В голові роїлося стільки думок від відверто божевільних до банальної розбірки. І він знайшов вихід:
– Роксолано, ти береш цього року курсові? Будь добра все проконтролювати, бо буде серйозна перевірка, а я ж зав кафедри і не хочу аби мені декан потім догану вліпив. Має якась перевірка бути на самому захисті, тому ніякого плагіату.
– Як скажеш, – сухо сказала вона.
Проте, коли вона побачила розподіл керівників по курсових, то аж задихнулася від щастя – вона його керівник! Купа часу на спілкування, на безконтрольні зустрічі поза університетом в бібліотеках міста, а, може, й не тільки бібліотеках. І вона має до цього приготуватися. Поки її коханий студент писав курсову, вона записувалася на омолоджувальні процедури, пілінги, масажі. Ігор слідкував за цим всім з болем. Він бачив, що година Х настане дуже швидко, тому почав діяти:
– Кохана, що у твоїх з ходом написання? Вже має бути затверджено план і добірка літератури. В кінці тижня я хочу проглянути твоїх, так би мовити, по списку.
Страх її трохи спам’ятав і вона вже не замріяно витріщалася в чорні очі, а спитала, що конкретно з курсовою. Виявилося, що студент має лише чорні очі і все. Вона не могла дозволити аби чоловік передав його комусь іншому, тому взялася прискіпливо контролювати хід його роботи. Чим далі від мрій заходила справа, тим чіткіше було видно, що хлопчина взагалі далекий від історії. Як він провчився до четвертого курсу – було очевидно. А вона ж думає чого інші жінки з кафедри так на нього реагують, правда, не всі. Тамара Сергіївна не реагує ні на що, а наш студентик виявив, що Роксолана Михайлівна конкретна мантелепа, яке чомусь не пише замість нього роботу, а, навпаки, вимагає аби читав він. І всі години, які він проводив за осоружними книжками, відбивалися в ставленні до Роксолани, вона теж ставала нудною, приземленою жінкою.
В результаті, очікування і сподівання вилилися в банальне перенесення мрій на іншу особу. Студент захистив курсову, яку писав сам, а Роксолана свою енергію невтіленого кохання перенесла на чоловіка. От що таке викладацький досвід.
Фото ілюстративне.
