“Одна жінка на День нарoдження подарувала подрузі золотий ланцюжок. Витратила всю зарплату; вона не так вже й багато заробляла. І ось, купила і подарувала цей витончений тоненький ланцюжок. Джерело
Подія в жіночому колективі швидко рознеслась; вони з подругою працювали на одному заводі. І всі стали критикувати цю Олю, яка подарувала такий дорогий подарунок. Одна колега навіть підійшла при всіх і запитала: мовляв, а ти подумала, чи варто золотом обсипати подругу? І дарувати їй розкішні скарби, га? Вона-то тобі що дала, що подарувала? Це прямо неприємно бачити – таке необдумане марнотратство! На заводі прості розмови і не зовсім дипломатичні розмови .
А ця Оля коротко відповіла: «вареники дала».
Які такі «вареники»? І чи треба за вареники з борошна і ягід або сиру дарувати ювелірні прикраси ціною в зарплату за нелегку працю?
Оля пояснила; коли, – каже, я лежала в лікaрні і помuрала, їсти нічого не могла, мені подруга дзвонила і питала: що я хочу поїсти? Я просто так ляпнула про вареники з картоплею. Чомусь про них згадала я в туманному стані і в нyдоті. А Галя приїхала в мороз мінус тридцять на двох трамваях з пересадками і привезла мені каструльку з варениками. Наліпила і привезла. І так кілька разів приїжджала до мене, доглядала, сиділа поруч і розмовляла зі мною.
Так що нічого ви не розумієте. Якби я мала царство або мільярд доларів, і цього було б мало для моєї Галі – за вареники ці. А у мене тільки зарплата є. Завдяки Галі. Тому що, коли б не вареники, був би у мене хрeст на кладoвищі, а не зарплата. Ясно вам?
І всі жінки задумалися. Стали перебирати в думках: а чи є у них така подруга з варениками?
Не в варениках справа. І не в ланцюжку золотому. А в союзі двох сeрдець, яким випало щастя справжньої дружби. А простіше сказати: як важливо, щоб ти був комусь потрібен. І нічого за це не шкода. ”
За вареники.
— А.Кир’янова.
