Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується.
Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили.
Донька Максима любила наскільки, що у її очах усі його мінуси ставали великими плюсами. Жадібність. та ні, то не про нас. Економний? Так. Зайвої копійки не витратить? так це ж добре, не тринькає. Роздільний бюджет? Теж прекрасно, адже у кожного свої гроші
На харчі порівну скидаються, на подарунки бюджет аж тисяча гривень на рік. Квіте не дарує? Так а навіщо кому ті віники?
От так живе моя дитина останні десять років і переконана, що саме от таке сімейне життя і є щастям. Я їй очі відкрити намагалась, але все дарма. Даша моя впевнена була, що Максим найкращий і ніщо не могло її у зворотному переконати.
А тут донька занедужала і сильно. У стаціонарі пролежала аж три тижні і за цей час її Максимко лиш два рази приїхав і то, для того, аби узяти у жінки гроші на оплату комуналки.
То був перший дзвіночок. Другий “набат” пролунав коли вона ледь на ногах тримаючись, додому приїхала. Вона увійшла до квартири, сама була ще дуже слабка, її трясло, і вже з порога замість вітання почула від Максимка свого:
— Даш, нам терміново трубу треба було замінити і стелю сусідам, бо залили їх. Витратив на все десять тисяч в тебе довелося взяти 5000. Просто за твоєї відсутності, турбувати тебе не хотів. Усі чеки є.
Ось тоді моя донька вперше заплакала. Він, навіть не поцікавився, як вона там була, що їла, як доїхала додому. Головним для нього були гроші і чеки.
Я стояла мовчки поруч доньки і розуміла, що втручатись не варто, але й не було потреби в тому.
— Невже ти не міг сам оплатити все? То ж твоя квартира, твої труби і сусіди. Чого ти до мене не приїздив, чому тобі не цікаво, як я почуваюсь?
Зять дивився на Дашу здивована. Ніби вона щось таке по-дитячому наївне запитала, що аж засміявся:
— Ти ж спочатку знаєш мій принцип життя! Тебе все влаштовувало, ти була щаслива. Чому я зараз уже в чомусь не правий? нащо до тебе їздити, якщо дорога в одну сторону близько двадцяти гривень виходить. А відозв’язок що, не відвідини? Їсти в судках тобі возити? Так вас там гарно годували, три рази. Які до мене питання зараз? Ти вдома, здорова, жива. Що не так?
Після слів він повернувся до телевізора.
Я ще трішки побула із дочкою, допомогла їй облаштуватись і поїхала додому. Коли наступного дня я повернулась до них, то застала ідилію сімейну.
Даша готувала сніданок, Максим повернувся з покупками і спокійно оголосив моїй доньці скільки вона повинна йому повернути грошей.
Найприкріше, що Даша і досі з ним проживає. Я думала, що такого вона йому не простить, але помилилась. Він і досі для неї її коханий Максимко.
Може хто підкаже, як мені доні своїй очі відкрити. Хіба ж то сім’я? Як мені бути спокійною коли на очах от таке відбувається?
Чи є шанс у мене, як вважаєте?
01,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
