fbpx
Історії з життя
Коли ми познайомилися і почали зустрічатися, Оля розповіла мені, що вона жила раніше у цивільному шлюбі і в неї є трирічна донечка Алінка. Я покохав Олю, і думав, що зможу полюбити і дитину. Вона познайомила мене з малою, я дівчинці сподобався, через півроку вона почала називати мене татом. І все було добре, але ж тоді ми ще не бачилися кожного дня, не жили під одним дахом

Я просив дружину віддати її дочку від першого чоловіка на виховання її батькам, вони ще досить молоді. Так, коли ми зустрічалися, я обіцяв їй любити дівчинку, але не зміг, хіба я в цьому винуватий? Дитина весь час мене дратувала. Я вирішив поговорити з тещою, бо в нас з нею одразу виникло порозуміння, симпатія. Але я не очікував, що вибір дружини буде саме таким. Ще більш приголомшливою виявилася знахідка у шафі.

Коли ми познайомилися і почали зустрічатися, Оля розповіла мені, що вона жила раніше у цивільному шлюбі і в неї є трирічна донечка Алінка. Я покохав Олю, і думав, що зможу полюбити і дитину. Вона познайомила мене з малою, я дівчинці сподобався, через півроку вона почала називати мене татом. І все було добре, але ж тоді ми ще не бачилися кожного дня, не жили під одним дахом…

Потім ми розписалися і почали жити разом в мої квартирі, я забрав дівчат до себе. І ось тут, з кожним днем, по-троху, я почав розуміти, що дівчинка – Олина дочка від іншого чоловіка – трохи мені заважає. Вона забирає на себе увагу жінки, яку я кохаю, вони пустує, галасує, псує якість речі в квартирі, а в мене новісінький ремонт. Вночі прокидається, кличе маму, Оля й де до неї і часто засинає в її кімнаті вже до ранку.

Так, я знаю, ви скажете: бачили очі, що брали, ти мав розуміти, на що йдеш, це дитина, вона підросте і так далі. Все це правильно, якби не одне «але». Я дійсно щиро вважав, що сприймаю Олю разом з Алінкою, що полюблю дівчинку. Я сам від себе не очікував такої реакції.

Я вирішив поговорити з тещою, бо в нас з нею одразу виникло порозуміння, симпатія. Я пояснив їй, що мені ще трохи треба звикнути до дівчинки, а їй – до мене, і робити це краще поступово. Спитав, чи не взяли б вони Алінку на деякий час. Якщо Оля погодиться. Теща відповіла, що так як вона не працює, то вона не проти, але мені треба дійти згоди з її донькою, тобто Олею.

Не відкладаючи в далеку шухляду, я вже того ж дня розповів Олі все, що зі мною відбувається, попросив її зрозуміти і дати нам шанс родиною «без приданого». Оля сухо відповіла, що їй треба подумати.

Наступного дня я повернувся з роботи в порожню квартиру. Оля забрала речі, малу і переїхала знову до мами. Найприкріше те, що вона змінили телефон, не виходить до мене, коли я приїжджаю, і теща не може на неї вплинути…

Оля вже подала на розлучення, мені прийшли відповідні папери. Коли я прибирав у квартирі, в шафі, у куточку полиці, на якій лежала раніше Олині речі, я знайшов малесенький конвертик. В ньому – тест з двома червоними смужечками і записочка на клаптику паперу: «Ти маєш право про це знати. А от бути батьком – ні.»

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page