Коли на подвір’я заїхала машина із доставкою будівельних матеріалів, я одразу пішла маму шукати, аби у неї грошей узяти. Уявіть моє здивування. коли вона заявила, що не має ні копійки, ще й обурилась, мовляв її ніхто ні про що не питав.
Моя мама уже двадцять п’ять років як за кордоном. В Іспанії вона вже не тільки працює, але й жити надумала. Там її заміж покликав нарешті її вічний кавалер, який все зважитись на серйозний крок не міг.
Мама моя їхала в Іспанію коли я ще геть малою була на заробітки, для того, щоби тата на ноги поставити. Мій батько потребував довготривалої і дуже дорогої реабілітації, звісно, що зарплатня учительки не могла цього покрити.
Однак тато мій хоч і рухався ледь, але все ж знайшов собі у одному із санаторіїв пару. Розлучались вони із мамою важко, адже тато надумав ділити і дім і все, що вони разом нажили. Ми ж залишились із маминою мамою. Власне. вона нас і виростила із братом.
Роки минули, я вже заміжня жінка. мій чоловік із сусіднього села де ми нині і мешкаємо. одразу після весілля свекруха нам віддала ключі від дому чоловікової покійної бабусі. хата добротна, збудована на віки, але потрібен був ремонт.
Мама моя на весіллі не була і сказала. що подарунок нам привезе, коли сама приїде. Ми її дуже чекали, адже розуміли. що вона повинна нам чималу суму подарувати. Я їй ще по телефону говорила, що нам потрібні матеріали і що ми надумали ремонт робити.
Тоді мама казала, що ми молодці, і що якщо маємо охоту, то повинні братись до роботи, адже життя таке коротке, а вона нам завжди допоможе і підтримає.
А тепер, уявіть моє здивування коли нам уже матеріали привезли усі. а мама заявила, що грошей у неї немає. Тобто, спочатку сама сказала, що ми молодці і що треба робити, а потім раптом заявила, що у неї із собою й копійки немає.
Добре, що купували ми те все не у сторонньої людини, а в мого однокласника у магазині, то він погодився з грошима почекати. Ми швидко по родичах зібрали необхідну суму, дякую їм щиро, що не залишили у скрутну хвилину.
А мама моя і не думала вибачатись. Виявляється, вона навіть не здогадувалась, що ми вирішили матеріали купити, а вона мала б їх оплатити. Бачте на весілля вона нам подарувати планувала набір срібного посуду, а не гроші. Вони їй самій треба, адже нині вона займається оформленням документів. а під словами “підтримаю і допоможу” малось на увазі тільки моральна і фізична сторона питання і все.
От скажіть, хіба не зрозуміло було що саме за подарунок нам на весілля треба, коли я їй про ремонт розповідала? Ну де може молода родина узяти скільки грошей на те, аби дім відремонтувати свій?
Та й вона ж сама казала, що “так робіть, дітки”. То що не зрозуміло було як воно робитись повинно було, чи що?
Сервіз ми отримали і одразу виставили на продаж, адже треба ж було віддавати борги. Мама образилась коли дізналась, навіть розмовляти тепер не має бажання.
Але я не розумію, на що вона ображається? Тут тільки її вина, ну хіба ж ні?
16,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
