Ми з дружиною розлучаємося. Не знаю, як так вийшло, але останнім часом у нас були дуже напружені стосунки! Ми весь час були, як кицька з собакою, через кожну дрібницю! Ледь що – дружина лементує! Загалом, вирішили, що так буде краще. Розлучимося, і зможемо жити спокійно далі.
Перший час так і було. Я думав, що ми тихо і мирно розлучимося, і зможемо домовитися. Адже ми ж були родиною і у нас є діти. Заради них я і хотів зберегти добрі стосунки з дружиною. Коли все це тільки починалося, я просто з’їхав від них і все! Вирішив, що квартира залишиться колишній дружині і дітям, в першу чергу. Так буде правильно! Чи не на вулицю ж їм йти! Так і вчинив. Так ось їй виявилося мало! Почала тиснути на жалість! Каже, що я буду спокійно жити собі холостяком, а вона повинна буде піклуватися про дітей! Вона захотіла повного утримання для неї і дітей. Я все розумію! Але якось не чесно виходить! Я залишив їм квартиру. Що ще потрібно? Вона що, хоче забрати все? Цього я їй не дозволю! Нехай і не мріє!
Коли почалися розмови про аліменти, мою колишню знову «понесло»! Її апетити було не вгамувати! Що б я не пропонував – дружина хотіла більшого! Просто морок якийсь! Їй весь час було мало! На думку моєї колишньої, я повинен був віддавати абсолютно всі гроші їй! Вона постійно прикривалася дітьми. Я не відмовляюся від того, що повинен матеріально допомагати їм, але чому в такому розмірі? А як же участь дружини? Або вона теж хотіла б бути у мене на утриманні? Може, я повинен забезпечувати ще і її нового коханого, коли він з’явиться? Мене це абсолютно не влаштовує! Я вирішив, що не дам жодної зайвої копійки! Буду платити те, що належить за законом, і все! Нехай сама заробляє на життя! Нехай побачить, як видобуваються все ті блага, до яких вона звикла!
Під час чергової зустрічі з колишньою дружиною ми, як завжди, почали розмову про гроші. Останнім часом це було нашою улюбленою темою! Дружина почала висловлювати свої вимоги, які знову змінилися. Я не витримав і озвучив свою позицію. Сказав, що такі вимоги – це просто нахабство! Все те, що у мене є на сьогоднішній день, я заробив старанною працею! І тепер, я повинен був віддати їй майже все? З чого б це раптом? Зрештою, я не витримав усього цього і просто пішов! Не можу спокійно розмовляти з нею!
Після останньої нашої зустрічі я прийняв одне серйозне рішення – я не віддам своїй колишній дітей! Якщо вона поводиться ось так, то дітей взагалі не отримає! Я сам буду виховувати їх і забезпечувати! Сотні чоловіків виховують дітей самі, і я теж зможу! А дружина нехай залишається ні з чим! Може тоді вона зрозуміє, що вела себе неправильно, і її запити були просто неадекватними! Якщо вона не хотіла погоджуватися на мої умови, то тепер залишиться ні з чим! Ось так!
Правда, батьки мої трохи осудили це рішення, і я задумався. Все ж таки шкода колишню, але і вона не права. І як вийти з цієї ситуації?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – Tatiana Syrikova: Pexels
