fbpx

Коли вже все більш-менш заспокоїлось я зателефонувала донці аби вона вже додому їхала. Багато тоді людей і сусідів повернулось, чогось я впевнена була, що за першої ж можливості, моя Аня теж приїде, адже знає нашу ситуацію – без неї ніяк. Але на мене очікував сюрприз

Коли вже все більш-менш заспокоїлось я зателефонувала донці аби вона вже додому їхала. Багато тоді людей і сусідів повернулось, чогось я впевнена була, що за першої ж можливості, моя Аня теж приїде, адже знає нашу ситуацію – без неї ніяк. Але на мене очікував сюрприз.

Ще у березні минулого року моя донька узявши онучку подалась за кордон. Я ще тоді проти була цієї затії, але коли в будинку, що поруч усі вікна повилітали, то вона мене слухати не стала.

Тоді була мова про те, що, як тільки усе заспокоїться більш-менш вона повернеться додому.

Я людина не здорова. Ще змолоду у мене негаразди зі спиною і ногами. Ледь допрацювала я до того періоду, як доня школу скінчила.

Аня бачила що мені важко. тож навіть про навчання і не говорила нічого – одразу працювати пішла.

Читайте також: Того дня Ромка знову цілий вечір бурчав невдоволено. Причиною було все: м’яса у картоплі не було, діти не надто успішно закінчили півріччя, ще й у хаті йому було холодно. В усьому, як і завжди, була лиш моя вина. Я у таких випадках завжди мовчки усе вислуховувала, але тоді на мене щось ніби як найшло. Ромка пішов голосно грюкнувши дверима, сказав, що не повернеться. доки я не вибачусь

Та й мама у мене лежача. Ми хоч і живемо в одному домі, але мені дуже важко до неї спуситись на три поверхи. Аня за нею дивилась, годувала, перевдягала. Сина меншого я туди не пускала навіть. навіщо йому це. Так, він у мене дорослий. але такі справи то жіноче діло, що чоловіку там робити.

От якАня поїхала мені геть скрутно стало. Я ще ж не пенсіонерка. Раніше Аня продукти купувала за комунальні платила, що там із мамою моєю, все вирішувала. Я до того абсолютно ніякого відношення не мала. А тепер усе на мене звалилось. Я перші пів року ще якось трималась, син харчі приносив, але ж у нього дружина не подарунок геть.

Одного дня невістка прийшла і давай питати який то у мене діагноз. що я із ранку до ночі вдома. Я намагалась їй пояснити, що не маю здоров’я, що ніякі папірці мого стану їй не опишуть, але вона мене не слухала. Того вечора син подзвонив і сказав. що віднині він не буде мені ні копійки давати. Вибачався дуже, але дружина йому просто заборонила і все.

Я зателефонувала до Ані. Кажу, що так більше тривати не може і вона мусить повертатись. Я вже просто на межі була. та й мама у мене виявилась людиною вередливою. Все, що я робила не так і не туди і не те.

Але, замість того аби одразу приїхати, Аня моя сказала, що не повернеться доки є хоч найменша небезпека для її доньки. Уявіть? Вона прямо сказала, що я доросла людина і вправі сама свою долю обирати, а її обов’язок доньку захистити і вона це робить.

Я вже вовком вию, якщо чесно. Цілий день. як білка у колесі. Встаю зранку, до мами: нагодуй, одягни, вислухай, випери все щ там зібралось. Потім біжу на роботу, а там також не присядеш. Увечері іду додому і знаю. що все одно не відпочину, бо треба до мами йти.

Однак Аня моя. єдина моя дитина мене не шкодує і не жаліє. У неї там уже робота є і як я зрозуміла вона ще й підробітки узяла. Онука мені розповідає, що мама на танці ходить і малювати почала.

Коли ж я у дочки прошу допомоги, так вона каже, що нічим абсолютно не може мені підсобити. мовляв, вона там не на заробітках. а живе із дитиною.

От як мені тепер бути? Як повернути свою доньку і нагадати, що в неї ж є зобов’язання якісь? Ну не самій же мені вічно все робити?

Маргарита К.

23,06,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page