То мій колишній чоловік надумав миритися!
Розійшлися ми дуже банально: у нього завелися гроші, які часто йдуть в купі з дуже ласими на них жінками.
Його не спинило те, що у нас двоє дітей і я була при надії в той час.
Чи варто казати, який стрес я пережила. Коли ота його нова пасія мені подзвонила і сказала, що кохає Михайла і вони будуть разом?
Я не могла повірити, що мій чоловік, якого я знала, якому довіряла, з яким планувала спільне майбутнє на таке здатен.
Це була якась чужа людина.
Ви коли-небудь бачили, як з людини моментально спадає личина?
Я це побачила на своєму любому Михайлові, який в одну секунду з милого чоловіка перетворився на розлюченого лицеміра.
– Я вас забезпечую! Ви нічого без мене не варті! Сама винна!
Це тільки деякі цензурні фрази. Тобто, мене поставили перед вибором: або я буду мовчати і буду забезпечена матеріально, або я буду сама на вулиці з двома дітьми, бо хата, яку ми будували була записана на його матір.
Я була буквально безпомічна, велетенська неповоротка жінка, яка вже все приготувала до появи малюка: одяг, ліжечко, коляску… і все це маю залишити?
Куди йти?
До матері з батьком в двокімнатну квартиру?
Я обрала поки мовчати, але мій чоловік зрозумів для себе, що я готова з усім змиритися. Тому вже не крився – приходив напідпитку, задоволений життям і вихваляв свою любку на моєму фоні.
Чи варто казати, що я потрапила в лікарню передчасно.
Біля ліжечка своєї дитинки я дивилася і картала себе за те, що спричинила це, адже треба було піти і все, але я вибрала примарний комфорт. А тепер ось такі наслідки – моя дитинка в інкубаторі та трубочках…
Звичайно, що Михайло одразу ж кинувся мене в цьому обвинувачувати.
Після трьох місяців в лікарні я забрала малечу до мами.
Було тяжко і мама мене не розуміла, адже дітей треба годувати, але я вже не слухала нікого, хто б знову зародив в мені сумніви.
Зараз Софійці два роки і вона така ж вертихвістка, як і її старша сестра.
Я відсудила половину його майна і ми знімаємо квартиру, старша ходить в школу, а з молодшою сидить мама, коли я на роботі.
Все внормувалося, дуже тяжко, але я вільна.
Найтяжче для мене були слова близьких, в тому числі й матері, щоб я все пробачила і вернулася до чоловіка.
Коли чекаєш підтримки, а тебе не лише не простягають руку допомоги, але й зіштовхують з рятівного плоту – ось найважче.
Михайло не дуже довго тішився з любкою, бо бідного чоловіка хоче хіба любляча жінка, а не корислива п’явка. Тепер він це зрозумів.
Тому й присилає мені квіти і навмисно великі букети аби всі бачили, яке велике у нього почуття до мене, щоб знову ж ці люди говорили:
– Він так розкаюється… Давай ти його пробачиш, бо ж дітям потрібен тато!
А ще він вирішив підключити до цього процесу дітей, дарує їм дорогі іграшки. Водить на атракціони та ігрові кімнати, купує все, що вони хочуть.
– Бачите, який у вас тато хороший, правда, – питає їх.
А діти й раді і розказують мені, що тато купив, що говорив про мене.
– Тато каже, що він хоче кожен день з нами бавитися, але ти його не пускаєш. Каже, що він в тебе вже сто разів просив пробачення, а ти не хочеш пробачати. Мамо, давай ти тата пробачиш?
Ось так він мене обкладає з усіх сторін і я виходжу не дуже хорошою мамою, чи не так? Всі на мене дивляться з таким виглядом, мовляв, трохи покозинилася, то вже вертайся і перестань з себе тут корчити великомученицю.
Фото Ярослава Романюка.