— Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.

— Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.

Як тільки моя донька пішла вчитись до інституту, я одразу поїхати на заробітки, адже розуміла що не потягну оплату навчання. Село у нас маленьке роботи немає. Я худобу вирощувала, аби мати за що жити з дитиною.

Роки пройшли здоров’я стало підводити, зрозуміло що не зможу більше трудитися так важко. Вирішила їхати на заробітки за кордон, тим паче що двоюрідна сестра покликала мене до себе в напарниці доглядати старенького сеньйора.

Робота важка, але скажу значно легше ніж у селі гної і сіно носити. У мене тут основна робота доглядати діда із сестрою, але маю іще кілька підробітків – бігаю прибирати по хатам.

За той час що я Італії працюю, моя донька вивчилася, закінчила магістратуру, нині має дуже хорошу посаду в одній перспективній фірмі.

Читайте також: Свекруха хлипає і голосить, а свекор аж за боки тримається зо сміху. Мені не зручно, бо один хвалить, а інша на чім світ стоїть ганить. Ото зробила сюрприз до свята. Якби знала чим усе оберне, краще би сиділа нишком і не проявляла ініціативи

Ще будучи студенткою вона вийшла заміж за хлопця з нашого села. Не скажу, що я була в захваті від того що вона обрала Іллю, але напевно така в неї доля. Свого розуму я її голову не вкладу.

Жили вона весь цей час у місті донька працювала на фірмі а Ілля таксував. Квартиру вони увесь час винаймали і увесь час їм не щастило. Більше ніж на пів року ніде не затримувались. Причини були різні і від них не залежні, але не щастило їм із тією орендою, то таки факт.

Найбільшою мрією моєю було подарувати донці власне житло, адже за останні чотири роки вони переїздили разів з 9, чи 10. Колись у нас із донькою мова зайшла скільки ж грошей потрібно на те, аби придбати у столиці житло.

—З твоєю допомогою у нас це вийде – сказала донька. – Я вже навіть на кредит погодилась би, аби чужим людям не платити гроші і не збирати свої речі знову і знову.

От відтоді ми разом із нею почали складати гроші на квартиру. Вона зі своєї зарплати я зі своєї, звісно нам обом довелось економити але коли попереду така мета то можна себе і обділити.

А так удвох на п’ятий рік змогли ми придбати двокімнатну квартиру. У мене лише одна умова була: дам гроші якщо та квартира буде оформлена на мене. Знаєте, тут за кордоном багато різних історій я наслухалася про квартири і шлюби. Скільки сліз бачила у жінок заробітчанок які тут трудилися, а там нічого вже і не мають.

Та й яке відношення мав Ілля до житла на яке ми з донькою разом заробили? Те що він чоловік моєї доньки ще не робить його а власником тієї квартири.

Квартиру я придбала ключі подарувала їм на п’яту річницю їхнього шлюбу, ніби як щасливі обоє були. Однак уже за півроку донька телефонує зі сльозами.

— Краще ти тієї квартири не дарувала, стільки неприємностей тепер маю. Жили собі на орендованій тихо і спокійно а тепер у домі купа не порозумінь. Щодня гар і гир, а причина одна – твій подарунок.

Виявилося що зять дуже образився на те що квартира оформлена на мене. Каже, що він у домі не господар, тож нічого робити не збирається. Навіть чашку і ту після себе помити не може. говорить що то не його і нащо йому щось робити тут.

Планували вони квартиру відремонтувати, але бачу що найближчим часом цього не станеться. Зять став у позу, каже що в тещиній хаті спину гнути не буде.

Я до свахи зателефонувала. Ми з Галиною у гарних стосунках завжди були. Описали ситуацію, сміюся, що він собі такого надумав живуть разом, до чого тут чия хата? А сваха, як почала мені в трубку шипіти.

— Як це до чого, чия хата? Ти хоч сама себе чуєш? Чому це він має трудитися ремонтувати стіни в чужій оселі безкоштовно, а потім якщо що, на двері йому вкажуть, бо ж там нічого його немає.? Твій оцей вчинок я зовсім не розумію, – каже вона мені, – ти що надумала їх таким чином розлучити. Спеціально таке зробила?

От і виходить що трудилася я багато років тільки заради того аби зіпсувати стосунки у сім’ї моєї доньки.

Донька невдоволена, сваха невдоволена, зять невдоволений. То нащо ми взагалі ту квартиру купували? І так в усіх виходить, нібито то моя була ініціатива і нібито я стала причиною цього всього.

От скажіть хіба є в тім моє вина?

А якби вивчили на моєму місці: оформили б квартиру на доньку і зятя?

Те що квартира на мені, це неправильно?

28,09,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page