fbpx

Купила тортик, зайшла. Простягнула Наталі гроші. Вона запросила на кухню. І кудись полізла до верхніх поличок. Дістала звідти целофановий пакетик і поклала гроші туди. — Це що за конспірація? — Питаю

На роботі обід. Зібралися з Наталею в сусіднє кафе. Там недорого, тим більше кава з булочками. Заглядаю в сумку-гаманця немає. Забула. Ото неприємність. Наталя запропонувала позичити гроші. Я погодилася і обіцяла занести ввечері після роботи. Тим більше хрещеницю не бачила давно. Я хрещена Уляни, її дочки. Дітей у неї троє, всі приблизно одного віку, вчаться в школі. Уляна наймолодша, ходить в перший клас.

В гості заглядаю не так часто, робота. дім, все як у всіх. На свята переказую кумі невеликі суми на подарунок. Може і заходила б частіше, але її чоловік вічно похмурий і насуплений. Всім своїм виглядом дає зрозуміти, що не в захваті від гостей.

Купила тортик, зайшла. Простягнула Наталі гроші. Вона запросила на кухню. І кудись полізла до верхніх поличок. Дістала звідти целофановий пакетик і поклала гроші туди.

— Це що за конспірація? — Питаю.

— Подушка безпеки. Я думала Олег зміниться, а він як був марнотратом, таким і залишився. Трохи заробить — купить на всі гроші непотрібну дурницю. Іграшки, інструменти всякі. Я розумію, якби він щось ремонтував. Але вони так і лежать без діла. Коли дітям одяг потрібен, взуття, у нього на це грошей немає. Собі ж щотижня то сорочку, то штани нові, то краватку. Шопоголік! Як би нам з ним без їжі не залишитися.

На піцу, розважальні заклади, бари — завжди знаходить. І як жити? Я свою зарплату на потреби витрачаю, а він на розваги. Дитинство подекуди досі грає. Інакше не скажеш. А скажеш — ображається, мовляв, я хіба не працюю, і йде. Може на ніч не прийти. Постійно як на вулкані. Ось і доводиться ховати гроші. Знадобляться, а їх не буде.

— Звичайно, з трьома дітьми не до розваг. Треба намагатися заробляти більше — зі співчуттям відповідаю.

— Більше, ага, не дочекаєшся. Графік майже вільний, 3/3. На третій день взагалі може не піти. Нібито замовлень немає. А потім начальство видзвонює, поки він по магазинах гуляє. Кур’єрам і так платять копійки, а на іншу роботу він не хоче.

Не знаю, на скільки вистачить мого терпіння. Час летить, і не помітимо, як старшому в коледж вступати треба буде.

Попили чай. І я пішла. Заміжня — це бути за чоловіком, за його широкою спиною, а не тягнути все на своєму горбі. Мені дуже шкода Наталю. Олег не зміниться, в свої 45.

Фото ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.

You cannot copy content of this page