Моєму синові виповнився 1 рік, коли мені довелося вийти на роботу. Заробляла я дуже добре, можна сказати, що сім’я трималася на мені. Чоловік працював менеджером в невеликій торговельній компанії, я була директором фірми і мій дохід дозволяв нам безбідно жити.
Читайте також: І ось 2 роки ми живемо разом: я в одній кімнаті, а чоловік з коханкою в інший
Відразу постало питання що робити з сином, бабусі відмовлялися з ним сидіти. Вони періодично допомагали, але п’ять днів в тиждень проводити з онуком вони були не готові. Довелося звернутися в агентство з підбору персоналу.
Нам почали надсилати нянь, з кожною я проводила бесіду. Дивилася на охайність, на рекомендації. Одного разу прийшла Галина. Вона була старша за мене, їй було близько 35 років. Втомлена, виснажена, але при цьому приємна і охайна жінка. У неї було двоє дітей підлітків, яких вона виховувала без чоловіка.
На роботу її не брали, тому що вона раніше не працювала нянею і не було педагогічної освіти, а також природно рекомендацій. Але я вирішила їй дати шанс.
Коли я поверталася додому, то наша консьєржка хвалила нашу няню. Та гуляла з дитиною по годинах, була доброзичливою. Удома теж було все ідеально. Вона не тільки сиділа з сином, а й готувала, прибирала, гладила. Хоча спочатку це не було потрібно від неї. Я приходила і витягувала ноги на дивані, не думаючи про домашні справи. За це я їй доплачувала і добре, доплата практично становила суму її зарплати.
Одного разу я збиралася в ресторан з чоловіком, у нас була річниця. Вирішила надіти кільце, яке він мені подарував в перший рік нашого шлюбу. Зазвичай я його не ношу, у чоловіка завжди було важко з грошима, тому він подарував красиве кільце, але недороге. Вдома я прикраси не ношу, а на роботу надягаю більш статусні речі. А тут вирішила йому зробити приємне.
Я перебрала всі речі, але не знайшла його. Вирішила, що кудись прибрала і забула. Про те, що хтось міг його взяти не йшло і мови. У мене дуже багато дорогих прикрас відсутність яких я б не помітила, а тут кільце, яке можна продати за ціною брухту за три копійки.
Потім розплачуючись в магазині, я не знайшла в гаманці грошей, я була впевнена, що знімала з картки готівку, хоча може я витратила . І в подальшому стали відбуватися подібні речі, але я списувала на забудькуватість.
З часом це стало настільки часто, що я зрозуміла- мене просто дурять. Та й раніше могла зрозуміти, але ж хочеться вірити, а не підозрювати тих, хто оточує тебе. Я стала придивлятися до няні. Відкрито я не могла їй вивернути сумку і перевірити кишені. В цілому вона мене влаштовувала, а якщо я була не права, то могла втратити хорошу няню і образити її.
Потім стала помічати, що моя дитина стала тихий і налякана. Він боявся різких звуків, хоча раніше цього не було. У нас вдома взагалі обходилося без лайки і скaндалів.
Тоді я вирішила поставити камери спостереження по квартирі. Говорити чоловікові я не стала, він проста людина – міг видати себе. Розставила камери і тут закрутилася на роботі так, що просто про них забула. Подивилася я записи тільки на четвертий день. Волосся було дибки від побаченого.
Няня і справді рилася в моїх речах, перебирала косметику, речі. Брала собі потроху. Але злякало не це мене. Коли дитина плакала або не їла, та взагалі робила хоч щось що їй не подобалося – вона його бuла. Бuла рушником, книгою, мабуть, щоб не було слідів, могла затискати рот. А потім взагалі вражаюча картина, мій чоловік і його кoханка. Кoханкою була це нещасна няня.
Записи я дивилася віддалено на роботі, додому я просто летіла. Увірвавшись в квартиру, я схопила її за волосся і почала тягати по підлозі. Вона явно не розуміла, що я все знаю. Потім я викликала поліцію. Увечері чоловіка чекали валізи.
Я вигнала чоловіка, на няню подала в суд. Але наше правосуддя дало їй пару років умовно. Мій колишній чоловік зараз живе з нянею. Він постійно проситься додому, але я категорично проти примирення. Мені зрадники не потрібні. Як я зрозуміла, що і з Галиною він жити не хоче. Просто на його копійки квартиру не зняти, а свекруха відмовилася пускати сина до себе – вона на моєму боці.
