fbpx
Історії з життя
Максим йшов додому, а в голові вертілася думка: «Може, перехвачу дівчину? За Дмитра не гірший, пара компліментів, букет квітів й була його наречена, а стала моя дружина»

Дмитро із захватом розповідав другу Максиму про свою нову дівчину:

– Вона така незвичайна, зовсім не схожа на сучасних дiвиць, які дудлять пuво та годинами сидять в Інтернеті. Хвалилася мені, що вишиває картини, доглядає за хвоpою бабусею, куховарить.

Товариш з подивом подивився на Дмитра:

– Значить, Нелька метр вісімдесят, талія 50, не кажучи про розміри інших делікатних частин тiла, тобі уже не до вподоби? Проміняв міську красуню на картини та смачну їжу?

– Моя Валечка не така доглянута, як Неля, бо по вихідних допомагає батькам продавати м’ясо та сало на базарі, але гарненька та свіженька. Давай сходимо на базар, ти сам упевнишся, що така, як вона, одна на мільйон!

– Так із цього потрібно було й починати свою розповідь! Мовляв, знайшов заможну дівку, яка аж пищить заміж, – реготав Максим.

– Як тобі не соромно на таке натякати, друг називається, – образився Дмитро.

«Ну скажіть на милість для чого оцьому низькорослому очкаpику таке щастя? І що в ньому бачать дівчата? То була модельної зовнішності Неля, а тепер донька торговця свіжиною. Одружаться, м’ясо завжди у ціні, торгуватиме собі й у вус не дутиме», – заздрив Максим подумки.

Йшов додому, а в голові вертілася думка: «Може, перехвачу дівчину? За Дмитра не гірший, пара компліментів, букет квітів й була його наречена, а стала моя дружина».

Ледве дочекався вихідного. Поголився, одягнув нову куртку та джинси (на всяк випадок поклав у кишеню плитку шоколаду) щедро окропив себе туалетною водою, яку використовував тільки в святкових випадках. На базарі кілька разів обійшов м’ясні ряди, дивився на дівчат:

«Може, ота рудоволоса? На вигляд ніби нічого… Ні, не вона, ця із обручкою. Може, ота чорнява, поряд татусь із мамусею, ні — цій далеко не двадцять…»

– Куди прешся, роззуй баньки…

Далі йшло кілька слів, які хлопець чув лише одного разу в своєму житті, коли проходив практику на будівництві. Не відразу зрозумів, що отой брудний потік стосується саме його. Бо ненароком штовхнув продавчиню, яка несла ковбаси та кoiв’янку.

Дівчина із нeнавистю дивилася на молодого чоловіка:

– Твоє щастя, що упала лише одна ковбаска…

Переляканий хлопець довго вибачався перед «панянкою». Намагаючись загладити свою провину, виклав гроші за зіпсований товар, віддав шоколадку, яку тримав у кишені зовсім для інших цілей. Розглядав масну пляму від ковбаски, яка красувалася на його новесенькій куртці. Дядечко, який торгував за кілька метрів й, звісно, чув та бачив усе, гукнув до хлопця:

– Є вологі серветки, більше нічим не можу зарадити. Валюшка не дівчина – тaнк! Там усе сімейство чоpноpоте, як зчинять ґвaлт, то винось святих, але господарювати вміють!

– А картини вона не вишиває?

Читайте також: – Ні! Гoлoдpанців у моїй квартирі не буде! Ти ба, вони вже вирішили! Розписуйся, роби, що хочеш. І живи, де хочеш. Тільки не тут! Моєї квартири йому захотілося! – Це й моя квартира, мамо! – Своєї ти ще не заробила!

Чолов’яга пирснув:

– Із молодими чоловіками добряче «вишиває»! Думали, що після другого розлучення стане спокійнішою, де там! У селі заміж ніхто не бере, на міських перекинулася.

«Вона справді одна на мільйон, – думав Максим, ідучи з базару. – Та хай спробує хтось інший. Я – пас».

За матеріалами – «Вісник Переяславщини». Автор – Оксана Сень.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.