Мама дуже здивувалась побачивши мене на порозі своєї оселі із торбами в руках. Ще б пак, адже з дня мого одруження і чотирьох місяців ще не минуло, а я вже твердо заявила, що з Іллею жити не буду. ну а хто б витримав оту його дивну звичку?
Моєму шлюбу більше за мене батьки раділи, адже наречений у мене був із дуже заможної родини. Мама аж розцвіла, коли після знайомства зрозуміла, чиїм сином є Ілля. Родина у мого чоловіка і справді знана і у всіх на устах. окрім землі і власних фур, мають олійню і парники, що годують свіжими огірками і помідорами увесь район.
Весілля не дивлячись на час такий ми зробили хоч і скромне, але пишне. Оскільки і я і Ілля єдині діти у сім’ях, то батьки дуже постарались і виклались на всі сто. Нам і квартиру подарували і авто і всю необхідну техніку ми мали. живи і радій собі.
Жити ми одразу окремо почали з чоловіком. Я студентка третього курсу, а Ілля працює у родинному бізнесі. Спочатку, ніби й гне погано все було, але один нюанс мене дуже напружував: інколи з самого ранку Ілля ніби як ненароком коли прокидався міг потягуючись зробити так, що я на підлозі опинялась.
Ну раз, ну два. Спершу сміялись, а далі я вже й не до сміху:
— О, – казав він мені завжди у таких випадках. – Я ненароком, вибач. А якщо ти вже встала, то приготуй мені сніданок, бо я як не поїм із ранку, то і день не вдасться.
Я сова і мені прокинутись о п’ятій справді важко, до того ж я вчусь і найчастіше що лягаю о четвертій, або о пів на п’яту. А тут такий підйом саме тоді, коли ти лиш заснув.
Я йпросила Іллю і ображалась, а йому хоч би хни. Бачте, він звик до того, що мама їх із татом на роботу випроводжає, а мене він розбудити не може, а прокидаюсь я тільки так.
Одного ранку, після чергового разу коли Ілля от так мене розбудив я зібрала речі і пішла до мами. Вона довго випитувала, що стало причиною того, що я так вчинила, а коли зрозуміла мало не виставила мене із дому:
— Чи тобі тяжко встати чоловіка на роботу провести, кави зварити, та щось їсти розігріти. Та таких чоловіків пошукати треба, а ця на дрібниці такі ображається. ти чого, доню?
А я більше не можу такого витримати і край. Хіба то чоловік, хіба так можна чинити?
А ви б стали таке терпіти?
19,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Матір не давала мені розслабитися і, коли я вперше прибігла до неї з дитиною, то вона й перша відкрила двері зятеві аби він нас забрав додому
- А нещодавно у наші двері постукала свекруха. Вона дуже переживала, що після розлучення я не пущу її. Родичка думала, що віддасть мені ключі та поїде. Але я була здивована таким її жестом
- Неймовірно смачні картопляні палянички на сковорідці – чудове доповнення до тарілки запашного борщу
- Перед тим яку їхати на заробітки я вирішила подарувати сину з невісткою хату моєї матері що в сусідньому селі була. Вони саме одружились і питання житла було для них дуже актуальним. Три роки мене вдома не було. а діти мої самі собі там “хазяйнували” коли ж я повернулась і побачила у що вони дім перетворили, три дні місця собі не знаходила
- Моя мама не могла спілкуватись зі своєю свекрухою, моєю бабусею зовсім. Бабуся людина з важким характером і зверхнім ставленням до оточуючих. Зі своїм сином, моїм татом, вона також не спілкувалась, тож я була єдиною людиною, що приходила до неї, коли вона злягла. Хто ж знав, що так усе повернеться