Мама дуже здивувалась побачивши мене на порозі своєї оселі із торбами в руках. Ще б пак, адже з дня мого одруження і чотирьох місяців ще не минуло, а я вже твердо заявила, що з Іллею жити не буду. ну а хто б витримав оту його дивну звичку?

Мама дуже здивувалась побачивши мене на порозі своєї оселі із торбами в руках. Ще б пак, адже з дня мого одруження і чотирьох місяців ще не минуло, а я вже твердо заявила, що з Іллею жити не буду. ну а хто б витримав оту його дивну звичку?

Моєму шлюбу більше за мене батьки раділи, адже наречений у мене був із дуже заможної родини. Мама аж розцвіла, коли після знайомства зрозуміла, чиїм сином є Ілля. Родина у мого чоловіка і справді знана і у всіх на устах. окрім землі і власних фур, мають олійню і парники, що годують свіжими огірками і помідорами увесь район.

Весілля не дивлячись на час такий ми зробили хоч і скромне, але пишне. Оскільки і я і Ілля єдині діти у сім’ях, то батьки дуже постарались і виклались на всі сто. Нам і квартиру подарували і авто і всю необхідну техніку ми мали. живи і радій собі.

Жити ми одразу окремо почали з чоловіком. Я студентка третього курсу, а Ілля працює у родинному бізнесі. Спочатку, ніби й гне погано все було, але один нюанс мене дуже напружував: інколи з самого ранку Ілля ніби як ненароком коли прокидався міг потягуючись зробити так, що я на підлозі опинялась.

Ну раз, ну два. Спершу сміялись, а далі я вже й не до сміху:

— О, – казав він мені завжди у таких випадках. – Я ненароком, вибач. А якщо ти вже встала, то приготуй мені сніданок, бо я як не поїм із ранку, то і день не вдасться.

Я сова і мені прокинутись о п’ятій справді важко, до того ж я вчусь і найчастіше що лягаю о четвертій, або о пів на п’яту. А тут такий підйом саме тоді, коли ти лиш заснув.

Я йпросила Іллю і ображалась, а йому хоч би хни. Бачте, він звик до того, що мама їх із татом на роботу випроводжає, а мене він розбудити не може, а прокидаюсь я тільки так.

Одного ранку, після чергового разу коли Ілля от так мене розбудив я зібрала речі і пішла до мами. Вона довго випитувала, що стало причиною того, що я так вчинила, а коли зрозуміла мало не виставила мене із дому:

— Чи тобі тяжко встати чоловіка на роботу провести, кави зварити, та щось їсти розігріти. Та таких чоловіків пошукати треба, а ця на дрібниці такі ображається. ти чого, доню?

А я більше не можу такого витримати і край. Хіба то чоловік, хіба так можна чинити?

А ви б стали таке терпіти?

19,03,2023

Головна картинка ілюстративна.