Мама на мене дуже ображається, каже, що через мої дії їй у село вийти соромно і вона людям в оі дивитись не може. А все тому, що коли ми в село приїжджаємо, то зупиняємось не у неї, а у свекрухи моєї. Мама каже, що я її на чужу жінку проміняла. Мені маму шкода, звісно, але краще я вже буду її невдоволення слухати ніж жити із нею під дахом одним.
п’ять років тому я заміж вийшла за Дмитра – хлопця із нашого села. цікаво, що коли у селі жили, ми одне одного й не помічали якось. а от у Черкасах знайшли одне одного. Ми разом із ним навчались і вийшло так, що на одній кафедрі. тільки він на три роки старший.
Я спершу не сприймала його серйозно, просто просила допомогти і роз’яснити, що не розуміла, але згодом якось так вийшло, що ми зустрічатись почали. я й не зчулась, як ми одружились і стали батьками двох донечок спільних.
Скажу одразу, що мені дуже зі свекрами пощастило. Хоч у них Дмитро і один син, але він для них не центр всесвіту. я їм дякувати ніколи не перестану, адже саме завдяки їм у нас і квартира є і машина. Вони нам із дітьми свого часу дуже допомагали. а як ті підросли, то вони до себе їх на літо приїжджають і забирають.
У наші стосунки вони ніколи не втручались. “Вам добре, то й нам все гаразд”, от так вони говорять постійно. Дівчатка наші просто обожнюють бабусю і дідуся, самі до них телефонують, аби поговорити і казочку бабусину на ніч послухати.
А от із мамою моєю усе складніше. Вона людина захоплень і коли вже вона чимось захопилась, то всі повинні жити так, як вона на данний час вважає правильним.
Спочатку вона вичитала, що якщо посміхатись і думати позитивно, то ти станеш багатієм. Як тільки ти до неї приходиш, то вона одразу починає повчати: “Чого не посміхаєшся, роби як я думай що ти багата і гроші самі прийдуть”. Ага. уже пішли, я наздоганяю.
Потім вона йогою захопилась і всі повинні були вчитись і проникнутись її захопленням, усе інше не існувало. Коли минуло це, то на світ з’явився бог сонця і землі і я не жартую. Мама і справді десь узяла ту книжку і поклонялась сонцю певний час.
От так маму хитає зі сторону у сторону. та й якби вона сама собі тим займалась: вона впевнена була, що знайшла єдино вірний шлях у житті і так жити повинні усі.
Нині вона захопилась вправами для обличчя. Маю я що слухати цілими днями.
І от скажіть, хіба б ви погодились везти свою сім’ю у такі умови. Я ледь упрошую чоловіка піти їй чимось допомогти, адже він не може довго слухати її чергових повчань. Як і я. якщо чесно.
От і виходить, що ми живемо у свекрухи, а до мами на гостину приходимо вкрай рідко:
— Покинула ти маму, – каже мені сестра що в Італії працює. – Як так можна? Яка б не була, а вона ж наша мама. Мені було б соромно на твоєму місці. Невже не розумієш, що ти її ображаєш?
Може й так, але інакше я просто не можу.
Ну от ви, змогли б витримати подібне?
14,08,2023
Головна картинка ілюстративна.
