Дочка моєї знайомої Світлани Сергіївни розлучилася з чоловіком після 10 років сімейного життя, протягом якого вони благополучно дали життя чотирьом дітям. Діти з’являлись із завидною періодичністю, але тато і мама так і не змогли знайти спільну мову.
Зрештою, вони розлучилися. Якийсь час жінка з чотирма дітьми жила на заощадження, але незабаром гроші закінчилися, і вона вирішила перебратися в село до матері, щоб була можливість хоча б вирішити питання з харчуванням.
Її мама не надто зраділа, відмінно знаючи свою доньку, яка завжди відрізнялася тим, що могла майстерно ухилятися від будь-якої роботи по господарству. Жінка розуміла, що її чекає після переїзду дочки і онуків
Її побоювання виправдалися повною мірою. Дочка заявила про те, що від пережитого не може абсолютно нічого робити. А от онуки з першого дня повисли на бабусі, чекаючи від неї пирогів, млинців та іншої сільської смакоти, за якими вони скучили. Запаси бабусі швидко танули, льох порожнів, а дочка все приводила в порядок свої думки, часто зустрічаючись з сільськими друзями розповідаючи про свою не просту долю. Слухачі готові були сидіти з нею цілодобово, якщо перед ними стояло щось “тепле”.
Розуміючи, що дочка не збирається влаштовуватися працювати, мама намагалася вмовляти її, але всі розмови були марні.
Тоді жінка, незважаючи на свій вік, вирішила влаштовуватися сама. У селі з робочими місцями було не густо, тим більше для пенсіонерів, але несподівано додана в дитячий садок ставка прибиральниці допомогла вирішити питання.
Коли Світлана Сергіївна прийшла до завідуючої дитячим садом, та була не проти взяти її прибиральницею, але запропонувала інший варіант. Брат завідуючої їхав на заробітки до Польщі, і вона запропонувала Світлані Сергіївні «втекти» в його квартиру в місті, щоб мама чотирьох дітей, нарешті, включилася в процес їх виховання та утримання. На тому і порішили.
Вранці наступного дня багатодітна мати знайшла записку:
— Я поїхала в місто, на півроку, вже не можу вас всіх годувати, в садку є місце прибиральниці, тебе чекають на роботу.
Зрозумівши всю серйозність ситуації, прибиральницею в садок довелося влаштовуватися дочці Світлани Сергіївни. Цим вона вирішила одночасно два питання — і молодші діти безкоштовно ходили в сад, і з’явився стабільний дохід, достатній, за сільськими мірками, щоб зводити кінці з кінцями.
Згадала донька і як користуватися сапою, граблями та лопатою. Коли Світлана Сергіївна через півроку повернулася в свій будинок, то знайшла господарство в більш-менш нормальному стані, онуків — в повному здоров’ї, а дочка — крутилася між роботою і будинком, і не мала часу і можливості зустрічатися зі своїми колишніми товаришами.
Наступного дня вона пішла в дитячий садок і від душі подякувала завідуючу за таку хорошу «трудотерапію» для доньки.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
