fbpx

Моя онука вже ходить до школи, а донька далі сидить удома, без роботи. Вранці саме я готую зятю сніданок і збираю дитину на уроки. Дочка відпочиває до обіду і нічого її в цій ситуації не турбує, все влаштовує

Чоловік неодноразово казав, що я надто добра до нашої доньку. І ще не раз про це пошкодую. Але я в це не вірила, і зрештою, як інакше, вона ж моя єдина дитина, моя периночка. Що поганого в тому, що я її любитиму і балуватиму, адже навколо нас стільки проблем, ще встигне з ними зіткнутися. Але зрозуміла свою помилку я набагато пізніше.

Закінчивши школу, донька сказала, що відкладе вступ до вишу на рік. Трохи відпочине, підготується, і вступить туди, куди захоче. Чоловік не був в захваті від цієї ідеї. Він намагався пояснити донці, що та просто втрачає час. Я тоді стала на бік донечки. Вважаючи, що нічого поганого в цьому немає.

Рік пролетів дуже швидко, звісно, дочка нікуди не вступила і швидше за все спочатку таких думок у неї не було. Вона дійшла висновку, що роботу вона знайде і без нікому непотрібного диплому. Звичайно, без освіти роботу знайти виявилося не так і просто. Батько зглянувся і влаштував її працювати до себе в компанію. А через кілька місяців донька нас обрадувала, що ми скоро станемо бабусею та дідусем.

І незабаром вийшла заміж. Чоловік дуже переживав. Його навіть швидка забрала. Добре, що вчасно викликали. Як виявилося, жити їм із майбутнім чоловіком ніде. І донька привела зятя до нашої квартири.

У нас народилася онука. А за рік чоловіка не стало. Мабуть, тодішні переживання через Оленку не минули безслідно. А мене моя рідна донька перетворила буквально на служницю. Я прибирала вдома, готувала їжу на всю сім’ю. Катя сказала, що я зобов’язана їй допомагати, тому що у неї дитина, на яку йде чимало сил і часу.

Окрім турбот по дому, мені щотижня потрібно було їздити до моєї матері, яка проживає за містом.

Моя онука вже ходить до школи, а донька далі сидить удома, без роботи. Вранці саме я готую зятю сніданок і збираю дитину на уроки. Дочка відпочиває до обіду і нічого її в цій ситуації не турбує, все влаштовує.

Фінансую їхню сім’ю здебільшого я і витрачаю на них величезний шматок свого часу. Дитина повністю на мені, готування, прибирання теж, на елементарну допомогу чекати не доводиться. Буває, що я прошу допомоги, але натомість чую лише відмовки. Весь час намагаються витягнути з мене гроші, бо хочуть купити собі машину.

Моя мама каже, що досить няньчити з доньку. Доросла вже. Хай сама вчитись жити. А я можу переїхати до неї. Але ж я поки що працюю. І щиро кажучи, за онучку дуже переживаю. Катя і не нагодує дитину, а якщо й нагодує, то якимись канапками. Так хоч я можу приглянути за онучкою. А якщо я переїду до мами, то хто за неї подбає. Загалом, мав рацію чоловік. Був би він поруч, то, напевно, зміг би поставити доньку на місце.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page