fbpx

Ми спокійно ганяли “козаків” за будинком коли почули голоси і якісь дивні звуки. Передчуваючи щось недобре, ми помчали до під’їзду, а там зграя собак без упину гавкає і наша мала на дашку під’їзду

Мій тато – моряк. У 90-ті він зголошувався на будь-які рейси аби привезти якщо не грошей, то речей, чи навіть їжі, щось нам, щось на продаж, щоб були гроші поки він у морі. Не скажу що ми жили бідно, але і не розкошували ніколи. Брат старший від мене на 3 роки, то я доношувала його одяг, ми разом збирали пляшки та брухт, щоб купити собі солоденького.

Коли у тата траплялася відпустка він першим ділом хапав нас і віз на риболовлю чи в ліс, чи просто гуляти в парк на весь день, щоб мама могла відпочити. Але якось він отримав телеграму з рідного містечка і замість звичайної відпускної прогулянки зібрав невелику сумку, чмокнув у лоба нас всіх і поїхав. Як ми сумували! Мама не могла нас заспокоїти, тому що ми вирішили, що він нас покинув.

Минув тиждень і він повернувся, але не один, а з маленькою дівчинкою (4 роки). Його першого шкільного кохання не стало. Нездужала. Її маленька донька залишилася одна, її збиралися відправити в сиротинець, але татова тітка, відправила йому телеграму, так, наче це він батько і приїде за нею, тому дівчинку не чіпали. Зате винесли все, що не було прибите з їх квартири. Дитина перебивалася по сусідах, поки не приїхав мій батько. Так вони і з’явилися на порозі нашого дому.

Мама відразу підхопила її на руки і понесла мити-годувати-спати вкладати, а тато сів на лавку біля дверей і заплакав.

Мені було 7, братові 10 і ми її відразу незлюбили, хоча ніяких причин наша нова сестра не давала. Вона була як привид, маленька, бліда, мовчазна. Вона не брала наших іграшок, не заходила в нашу кімнату (жили в двокімнатній квартирі, вона спала в кімнаті батьків), ніколи не вередувала і нічого не вимагала.

З її минулого життя вона принесла тільки замурзаного м’якого зайця і нитку з різнобарвними намистинками які вона то одягала на зайця, то собі на шию, смикала і щось бубоніла. Мама намагалася її розворушити, співала, читала їй, але все було марно. Вона вперше заплакала коли ми з братом забрали її зайця і закинули на шафу. Вона стояла перед цією шафою, тягнула ручки вгору, а ми сміялися. Тоді нам добряче влетіло від мами.

Якийсь час минув без пригод, прийшло літечко і нас всіх почала відпускати гуляти, але з умовою що ми простежимо за малою. Вона нікуди не йшла, де посадиш там і знайдеш, так що ми не особливо себе обтяжували. В день коли все змінилося, ми як завжди залишили її біля під’їзду на лавочці.

Ми спокійно ганяли “козаків” за будинком коли почули голоси і якісь дивні звуки. Передчуваючи щось недобре, ми помчали до під’їзду, а там зграя собак без упину гавкає і наша мала на дашку під’їзду сидить і в подряпаних руках тримає кошеня, не плаче, тільки очі величезні від страху.

Коли ми відігнали собак то побачили старого сестриччиного зайця розірваного на частини. І ось тут до нас дійшло що на місці зайця цілком могла бути наша малявка. Я не знаходив собі місця від страху і почуття провини, брат збирав залишки зайця і теж хнюпив носом, коли до нас нарешті вибігла мама. Вона обняла нас з братом і в цей момент ми почули: мамо, дивись який у нас котик! і горде обличчя сестрички.

Потім ми разом з сусідськими підлітками знімали сестру з козирка, збирали зайця, відмивали кошеня, мазали подряпини і витирали сльози. Через деякий час з рейсу повернувся тато, ми йому все розповіли, а він тільки здивувався, як 4- річна дитина змогла залізти на козирок. Сестра тоді сиділа у нього на колінах і дуже впевнено сказала – мені котик допоміг!

Не знаю на скільки це було правдою з приводу даху, але котик їй точно допоміг нарешті відпустити все те, що вона пережила із втратою своєї матері. Вона почала вчити його всяких фокусів типу дай лапу, і потихеньку стала оживати сама. Ми з братом теж втягнулися в виховання Котика, і непомітно стали не ідеальними але справжніми братами для нашої Малої.

Зараз у нас вже сім’ї і діти, у всіх між собою чудові стосунки, батьки дуже радіють онукам – і рідним і прийомним.

За матеріалами – Apka.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page