fbpx

Ми з батьком зустрілися випадково. Чесно кажучи, я не так уявляла нашу зустріч. Я не чекала почути з його уст такого. Він поставив під сумнів увесь мій світ і де тепер правда я просто не уявляю

Ми з батьком зустрілися випадково. Чесно кажучи, я не так уявляла нашу зустріч. Я не чекала почути з його уст такого. Він поставив під сумнів увесь мій світ і де тепер правда я просто не уявляю.

Я привезла кота до ветеринара, адже треба було дізнатись, що з ним. Сиділа очікуючи на прийом у черзі, аж раптом вийшов один із працівників і запитав:

— А ви бува не Темченко?

– Темченко, – здивовано відповіла я.

Мама не морочилася зі зміною прізвища після розлучення, щоб не було паперової тяганини. Саме тому ми з нею носили прізвище мого батька, який не брав участі в моєму житті. Прізвище досить рідкісне і чому той чоловік мене запитав, я так і не зрозуміла.

Уже пізніше з’ясувалося, що мій тато працював у тій установі. Колега упізнав мене, адже я дуже схожа на тата. Але далі за розмову справа не дійшла. Однак коли я приїхала забирати кота додому, перетнулась безпосередньо з батьком. Я одразу зрозуміла, що це він. Тут і підтверджень не потрібно ніяких – мов у дзеркало гляділа.

Я чекала, що він перший почне розмову, але він вдав, ніби мене не помічає. Він говорив тільки про мого кота та про те, як за ним доглядати. Я відповідала на всі запитання тремтячим голосом. Мене тягнуло до батька, незважаючи на те, що було в минулому.

Мене дивувало, що він так до мене ставиться. Я взяла себе до рук і запитала:

— Борисе, а чому ви всі ці роки не спілкувалися зі мною? Не цікавилися моїм життям, не дзвонили, не вітали з днем ​​народження.

— Томочко, – раптом його голос задрижав. – Доню! Як ти вважаєш, чи зручно мені їхати сюди на роботу через усе місто? Просто ти проживаєш тут, ходила у школу поруч, працюєш недалеко. Я щовечора бачу тебе на зупинці був у натовпі коли ти йшла до школи і був присутнім у залі, коли тобі вручали диплом випускний. Твоя мама забороняла мені навіть словом до тебе обмовитись. Вона мене покинула заради твого вітчима і сказала, що саме він буде тобі за тата. А подарунки на всі свята я тобі купував і передавав мамі твоїй. Ти моя єдина дитина. Як я міг про тебе забути?

Я вийшла вражена почутим. Мами моєї давно немає, а вітчим з нами пожив років п’ять і де він я не знаю. Усе своє життя я чула від мами, що вітчим урятував її, що тато нас покинув, що я не потрібна була йому і йому на мене байдуже.

Я не розумію, як на всі ці слова реагувати. Передивилась відео зі свого випускного і таки помітила свого тата в залі.

Як мені бути? Поновити спілкування із татом? А що, якщо він сказав не правду мені тільки тому, що ніхто не може заперечити його слів.

28,04,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page